Спалювати соняшникове лушпиння, як мінімум, у чотири рази вигідніше, ніж використовувати газ

У 2011 році в Чернігівській області було впроваджено 19 інновацій. (Інновація — об'єкти чи процес, що ведуть до появи чогось нового).
Більше половини нових технологічних процесів запровадили у Ніжині — 10. Зокрема, Ніжинський жиркомбінат запровадив грануляцію лузги.
— Гранули — альтернативний вид палива. При спалюванні одна тонна гранул заміняє по теплотворності півкуба газу, — каже Микола Стадниченко, директор ПАТ «Ніжинський жиркомбінат». — Ціна на газ із транспортуванням — 4800 гривень за 1000 кубічних метрів. Тонна лузги коштує тисячу гривень. Така проста арифметика дає можливість зрозуміти, що спалювати гранули, як мінімум, у чотири рази вигідніше, ніж використовувати дорогоцінний газ. Наші люди не усвідомлюють цього елементарного розрахунку. Більший попит на дану продукцію у закордонних підприємств.
З 2012 року тут іде реконструкція маслоцеху та підготовчого відділення. Сьогодні потужність виробництва — 100 тонн на добу. Планується її збільшити удвічі, до 200 тонн. Продукція комбінату — нерафінована олія, макуха, гранули з лузги, оліфа натуральна, олія рафінована дезодорована (олія — 60 відсотків обсягів виробництва).
Микола Стадниченко розповідає, що 96 відсотків продукції іде за кордон.

І справді, на подвір'ї зустрічаю засмаглого чоловіка. Гомонить не по-нашому. «Грек, — каже секретарка. — А чого ви дивуєтеся? У нас тут постійно іноземці. Учора канадець був!»
— Звідки ж був канадець? — запитую директора жиркомбінату.
— З Канади, — усміхнувся Микола Стадниченко. — Вони хочуть розвивати наш бізнес, вкладати гроші у виробництво. У них інвестиційні інтереси.
— Що таке гранули, грануляція? У чому полягає ця інновація?
— Від виробництва соняшникової олії є відходи — лузга, або лушпиння. У радянські часи лушпиння вважалося відходами. Його використовували тільки на котельнях, які дають пару. На нашому підприємстві лузга також є паливом для котла (газ тільки для сушки). З 1986 року спалюємо лузгу, отримуємо тепло (до цього працювали на мазуті).
Але у нас є надлишки лушпиння, тепла нам достатньо. Поставили завдання — знайти йому застосування. Тепер гранулюємо і продаємо.

— Як триває процес грануляції? Що являє собою обладнання, яке робить гранули?
— Обладнання, що робить гранули, — харківське (Харківський техномаш). Воно енерговитратне, — показує малюнок. —Лушпиння потрапляє у накопичувальний бункер. Очищається, подрібнюється. Відділяється від повітря. Подається на гранулятор. Там — матриця, де через 8-міліметрові отвори двома роликами продавлюється лушпиння. Виходить дуже щільна форма — гранула. Під тиском гранула виділяє тепло. Тому охолоджується, щоб набула ще твердішої форми, зменшується вологість. Лушпиння стискається у десять разів, відповідно на стільки ж зменшується об'єм, лузга стає більш транспортованою. Розфасовують у здорові мішки — біг-беги — по тонні. Ціна 1000 гривень.
Зимою гранули не виробляємо, працюємо на безлушпинній сировині — рапсі та льоні. Побачити грануляцію можна у новому сезоні, коли буде переробка соняшнику, з вересня. З переробки однієї культури на іншу переходимо, коли є потреба у даній олії, коли укладаємо договори. Наприклад, у грудні ще соняшник переробляли та накопичували лушпиння на безлушпинні культури (рапс, льон, соя).

—Які закордонні країни цікавляться гранульованою лузгою? З ким ви співпрацюєте?
— Польща, Німеччина. їм хоч зараз її давай. Гранульована лузга у всіх заводів за кордон іде.
— Хто з-за кордону у вас уже купував цю лузгу?
— Найбільше — Польща. Основний споживач — цементні заводи. У Німеччині її використовують для багатоповерхівок, де у них на кожну — індивідуальний котел.
За кордоном немає стільки соняшнику, відповідно і лушпиння. Вони не мають стільки добра, як ми.
В Україні лушпиння виробляє кожен жиркомбінат. Але наш народ поки що не розуміє, яким потенціалом теплової енергії володіє. Якщо підіймете статистику відвантаження Україною за кордон гранул, будете шоковані.

— В області поки що ніхто не купував вашу гранульовану лузгу?
— Починають тільки. У кінці року Ніжинський молокозавод купував і ПВСАФ «Сяйво».
Україна — основний виробник соняшникової олії у світі. Якщо українці почнуть споживати теплову енергію, то, повірте мені, з восьмимільйонним обсягом переробки соняшнику в Україні та перевести б цю теплову енергію у газ, то ми перекрили б на 50 відсотків споживання газу в цілому!
— Для спалювання гранул потрібне якесь спеціальне обладнання, котли?
— Піролізні котли. Наші підприємства в основному всі газифіковані. А цей вид палива сприятливіший для котлів під тверде паливо, а не газових. Але й котли для твердого у нас зараз працюють на вугіллі. Хоча в ці котли можна засипати і гранули.

— А в іноземних підприємств хіба більшість котлів для твердого палива?
— У них газові котли модифіковані так, що є можливість спалювати ці гранули. Не кожне підприємство дозволить собі переоблаштування. Це суттєві капіталовкладення.
За словами директора, крім соняшнику, підприємство переробляє рапс, льон та сою.
— Закуповуємо у наших сільгоспвиробників — у радіусі 250 кілометрів, — каже Микола Стадниченко. — Найбільше у ніжинських. Рапсову олію люблять німецькі споживачі. Використовують її для біодизеля. Льон люблять китайці та країни ЄС, турбуються про своє здоров'я. Макуха сої (соєва олія важка для організму) іде в основному для відгодівлі тварин у Польщу, Литву, Білорусь, Туреччину.
Також Ніжинський жиркомбінат — єдиний в Україні виробник натуральної оліфи, яка використовується у лакофарбовій, металургійній промисловості.

* * *

За даними головного управління економіки облдержадміністрації, у 2011 році в області з 19 впроваджених нових технологічних процесів — 5 маловідходних, ресурсозберігаючих. Найбільше інновацій у Ніжині: одна — у ПАТ «Ніжинський жиркомбінат», три — у ДП «Ніжинський науково-виробничий комплекс «Прогрес», три — у ПАТ «Завод Ніжинсільмаш», дві — у ПАТ «Ніжинський механічний завод».
Одна — у Бахмацькому районі (КП «Бахмачводосервіс»), по дві — у Чернігові (TOB «Ковальський завод», КПВГ «Чернігівводоканал»), Прилуках ( ПрАТ Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки»), Куликівському (ПрАТ «Куликівське молоко») та Менському (філія «Менський сир» ППКФ «Прометей») районах.

Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №7 (1397)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (2)