Що в засуджених можна конфісковувати?

Покарання у вигляді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, що є власністю засудженого. Якщо йдеться про конфіскацію частини майна, то саме суд визначає ту частину, котру необхідно конфіскувати, або перелічує предмети, що конфіскуються.

Яке майно підлягає конфіскації?
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КВК України, конфіскації підлягає майно, що є особистою власністю засудженого, зокрема його частка у спільній власності, статутному фонді суб’єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, в тому числі й ті, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Яке майно не підлягає конфіскації?
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КВК України, конфіскації не підлягає майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Детальний перелік такого майна передбачений у додатку до КК України, що має назву «Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком».
Конфіскація поширюється лише на майно, що було придбане до моменту засудження.

Ким виконуються рішення суду про конфіскацію майна?
Суд, що постановив вирок про конфіскацію майна, після набуття ним законної сили надсилає виконавчий лист, копії опису майна й вироку до органу державної виконавчої служби, котрий виконує рішення суду про конфіскацію майна боржника на користь держави у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Як виконуються рішення про конфіскацію майна?
Виконання покарання у вигляді конфіскації майна здійснюється за місцем знаходження такого майна.
Так, конфіскація майна полягає в арешті визначеного в рішенні суду майна, його описі та передачі для реалізації.

Арешт на майно боржника може бути накладено шляхом:
— винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи зберіганні в банках або інших фінансових установах;
— винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
— винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
— проведення опису майна боржника й накладення на нього арешту.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації проводиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п’ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються й передаються для продажу негайно після накладення арешту.
Для визначення вартості майна, що підлягає конфіскації, а також визначення можливості подальшої реалізації майна державний виконавець своєю постановою залучає суб’єкта оціночної діяльності — суб’єкта господарювання, який надає письмовий висновок.
У подальшому державний виконавець передає майно на реалізацію, отримані кошти перераховуються до бюджету.
Порядок подальшого розпоряджання конфіскованим майном, що не було реалізованим, та майном, котре не підлягає реалізації, встановлюється нормативними актами Кабінету Міністрів України.

В.С. Захаренко, головний спеціаліст сектору аналітики та статистики управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, тижневик «Чернігівські відомості» №1 (1189)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (6)