Ловити рибу змушує... лелека

Чи не усі мешканці села Виблі, що в Куликівському районі, знають: у Галини Свириденко вдома живе справжній лелека. Хоч цей птах і дикий, але за півроку життя у цій сім’ї навчився вишуканих манер і став улюбленцем селян.

- Як? Ви не знаєте, де це? Це ж у нашої Галини Тарасівни живе справжній бузьок! Його знають вже всі люди в селі, - сказав перехожий, котрого я запитала про той будинок. Чоловік люб’язно вказав дорогу.

Тільки-но відкрила хвіртку, як назустріч разом з господинею вийшов великий поважний птах. Рухи його - неспішні й плавні, а погляд зацікавлений.

- Це наш Васько (так його кличуть господарі. - Авт.). Він прийшов привітатися, - познайомила нас пані Галина.

А лелека водночас уважно мене вивчав, виглядаючи з-за одвірку.

- Йди сюди, мій красивий, - покликала господиня.

І птах, ніби зрозумівши людську мову, підійшов до нас ближче. Пройшло хвилин десять, поки лелека завершив свої «оглядини». Здавалося, він вивчав все - від мого одягу до кольору очей і волосся.

Потім, хвилин за двадцять нашого спілкування, бузько пішов у двір, де паслися кури. Такий собі уважний господар. Напевно, зрозумів, що я не дуже цікавий співрозмовник, до того ж а ні жаби, ні риби я з собою не мала.

Нагодували, обігріли і прихистили

В сім’ї Свириденків лелека опинився випадково. Ще восени селяни примітили: бузьки зібралися у ключ, покружляли над Виблями і вирушили у далекі теплі краї. А цей лише дивився в слід «родичам». І навіть не змахнув крилами, аби їх провести. Поки було тепло, птах ще давав собі раду. А як похолодало, стало йому непереливки.

Декілька тижнів лелеку бачили на вулицях села. Він не боявся людей, не втікав. Охочі підходили близько, але додому його ніхто не брав.

Галина Тарасівна розповіла, як одного дня неподалік свого будинку знайшла лелеку, який ходив вулицею. Господарі вирішили взяти птаха до себе, погодувати. Так він і залишився зимувати. Спочатку лелека з насторогою відносився до людей. А зрозумівши, що йому не зашкодять, навпаки почав тягнутися до них, вимагаючи уваги.

Відтоді лелека зміцнів, подорослішав. Хоч не літає, зате навчився хутко бігати.

- Ночує Васька у хліві разом з курми, - говорить пані Галина. - Залізе до них під сідало та й спить. З птахом наче все нормально, крила цілі, а от чому він не літає, ніхто не може пояснити.

Хоча птах довго живе серед людей, на руки не дається. Загалом же намагається поводити себе чемно, нікого не ображає.

Справжній гурман

Їсть лелека практично все, але найбільше полюбляє рибу і м’ясо.

- Васько дуже любить рибку. Без неї - а ні дня. Син навіть спеціально для нього їздить на риболовлю, - розповіла господиня. - їсть лелека і м’ясо, і сало, і ковбаси. Іноді тушеною картопелькою може поласувати, але якщо вона з м’ясом. Давала якось зі сметаною, то навіть не підійшов. Кожного дня ходить озимину щупати на город.

Кажуть, що лелека до хати приносить щастя, і це справді так. їх не можна ображати, їх просто потрібно любити.

- Ми дали йому притулок, і дуже до нього звикли, тому навіть радіємо, що птах нікуди не летить від нас. Але ж силою ніхто не триматиме, і він, якщо захоче і зможе, то полетить зі своїми братами, - сказала жінка.

Навіть якщо птах і полетить, то господарі вірять: він обов’язково повернеться додому, де його люблять і чекатимуть.


Марія Савіна, "Чернігівщина" № 17 (469) від 24 квітня 2014

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)