Сучасна українська проза на сцені (огляд сезону)

Молодіжний театр завершує свій тридцять перший театральний сезон 2-го липня імпресією за романом Кості Москальця «Вечірній мед». Загалом цей сезон виявився досить незвичним як для глядача, так і для акторів. І тим і іншим довелося зіткнутися з матеріалом, який досі, за великим рахунком, був прихований не тільки від наших очей, але й від нашої уяви про його існування. Хоча розпочався сезон досить традиційно у вересні прем’єрною виставою «Політ над гніздом зозулі» за п’єсою Д.Вассермана за однойменним романом К.Кізі у постановці Геннадія Касьянова. Головну роль виконав Валентин Макар, до речі, на мій погляд, не гірше за світову зірку Ніколсона у відомій стрічці. Але справжньою сенсацією особисто для мене стала сценографія вистави, автор – театральний художник Борис Фірцак. Після зайоложеного мінімалізму або ж, навпаки, перебільшення сценічного ганчір’я та метеликів з квітами, на сцені, нарешті, з’явилися стильні функціональні декорації, які цілком відповідають, так би мовити, сучасному мистецтву сценографії. Завдяки свіжому художньому рішенню глядач зміг побачити улюблений і такий рідний молодіжний театр по-новому.

Наступна прем’єра, навіть низка прем’єр була також несподіваною. Геннадій Касьянов справжній гуру сучасної української літератури, який менш ніж за рік прочитав понад півсотні книжок сучасних українських авторів, вирішив зробити сезон сучасної української прози на сцені. Як то кажуть, це гарний тактичний хід. По-перше, коли творчу людину переповнює якась ідея чи-то знання, чи-то враження – це треба втілювати у мистецтві, по-друге, коли б ще ми з вами, що не мають ніякого відношення до видавничої справи й не товаришують з письменниками, замотані, збігані, спокійно взяли книжку сучасного українського автора та почали її читати – ніколи в житті. За нас це зробив пан Касьянов. Струснув сучасну українську прозу. Просіяв. І вибрав лише трьох авторів, які, на його думку, найталановитіші, найкреативніші, найсучасніші, а головне, що не схожі один на одного, розмаїття жанрів, тем, стилів, розуміння, відчуттів.


«Воццек

Першим прем’єрним автором серед сучасних українських письменників став давнішній друг театру відомий письменник, журналіст, поет з Івано-Франківська Юрко Іздрик і його роман «Воццек». Цілком опанувати це філософське створіння Іздрика для пересічного читача, напевно, неможливо. Головний герой зі своїми дивними та далекими, од наших буденних, проблемами, спогадами та рефлексією не може бути зрозумілий кожному, він і не прагне до цього. Не прагне до цього Іздрик, не прагнув до цього і Касьянов. Пазли. Так визначився з жанром своєї вистави режисер. Вибравши з роману «Воццек» найцікавіші та найяскравіші уривки, постановник, мов пазли, зібрав їх до купи, щоб вийшов твір, але вже не на папері, а на сценічному майданчику. Головну роль в цьому проекті виконують не актори, бо вони лише носії прекрасного, найскладнішого тексту (і за стилістичною структурою, і за мовою) Юрка Іздрика. Головну роль виконують величезні літери, які пересуваються, перевертаються, лізуть одна на одну, лягають, підводяться, щоб нарешті скласти дивовижне ім’я – ВОЦЦЕК.


«Повернення придурків»

Якщо ім’я Юрка Іздрика відомо широкому загалу українських читачів-інтелектуалів, то про Петра Яценка мало відомо навіть Гуглу. Але цей молодий автор вже видав низку романів, як запевнює Геннадій Касьянов, досить пристойних, але «Повернення придурків» - це найкращий. Є в ньому певна таємниця, певний шарм, легкість, чудакуватість та, найголовніше – талановитість автора, що майже вистрибує з-під кожного речення. Тож-бо, другою прем’єрою сезону сучасної української прози на сцені стало «Повернення придурків» - спроба порозуміння з Петром Яценком. Зрозуміло, що зіграти цілком роман на сцені – нереально. Сцена – це своєрідний концентрат. Сценічну композицію роману зробив Дмитро Мамчур – людина знана на сучасній українській літературі, до того ж Дмитро розуміється і на видавничій справі, тому, кому як не йому саме відомо як правильно робити купюри з тексту. Вийшла цікава чудакувата історія про двох хлопців, які сприймали світ так, як відчували, безпосередньо, по-дитячому, чесно та з великим добром. Вони просто жили собі та мріяли, а всі навколо вважали їх придурками. Постановка сподобалась самому Петру Яценку, який спеціально приїздив до Чернігова, щоб побачити, як театральні митці «розправилися» з його твором. Після вистави відбулася тепла та цікава зустріч творчого складу театру з паном Петром та його дружиною сучасною українською дитячою письменницею Галиною Ткачук. Говорили про сучасну українську літературу, про письменників, про те, які зараз теми їх турбують, та й взагалі про життя.


«Вечірній мед»

Третьою прем’єрою сезону сучасної української прози на сцені став «Вечірній мед» за однойменним романом відомого нашого сучасника, до речі, нашого земляка, лауреата шевченківської премії Кості Москальця. І в цьому випадку літературну композицію для сцени зробив Д.Мамчур, погодивши її з Москальцем. Окрім Геннадія Касьянова до роботи над проектом долучився молодий київський хореограф Олександр Маншилін. Завдяки його пластиці, вистава заграла різнокольоровими барвами: слова стали об’ємними, думки вишуканими. Про що, ви спитаєте, «Вечірній мед»? Відповім так: не про що, а про кого. Про людей творчих і звичайних, талановитих і бездарних, люблячих і збентежених, розумних і не дуже. Про таких, як меншість нас з вами, бо ми не письменники, а ця історія про письменників, які до того ж дуже полюбляють добряче випити.

Створюючи всі ці проекти мета театру та особисто Геннадія Касьянова полягала в тому, щоб відкрити нам очі на сучасну українську літературу, яка є, яка розвивається, набирає обертів. В Україні, як виявилось, ціла низка талановитих письменників, яких треба читати, або хоча б знати їх прізвища. Але не тільки популяризація сучасної української літератури стояла на меті, а й спроба розуміння, куди взагалі рухається наша культура, чого ми прагнемо, що нас турбує, окрім зростаючих цін та тарифів, чого прагне наша душа.

Невпинний у своїй завзятості Геннадій Касьянов за цей театральний сезон неодноразово давав інтерв’ю всім засобам масової інформації міста: телебачення, радіо, газети, де стверджував необхідність подібних проектів насамперед для нас з вами, наших збентежених душ та нашого майбутнього.

Алла Пушкіна

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)