По чорниці в... масці бджоляра

Щоліта ліси Чернігівщини приваблюють своїми дарами. Наприкінці червня - на початку липня поспіває найцінніша з лісових ягід - чорниця. І малі, і старі сунуть в ліс велосипедами, скутерами, автівками і навіть мікроавтобусами. На ногах у людей - гумові чоботи, бо можна натрапити на змій чи вужів, а на головах - капелюхи з сітками. Такі маски використовують мисливці або бджолярі, а збирачі ягід з їхньою допомогою рятуються від комарів та комашні. А ще люди змащують тіло спеціальними засобами, серед яких -водний розчин звичайного ваніліну. Кажуть, що на якийсь час він допомагає спокійно збирати чорниці, комахи ж чатують неподалік й вичікують слушної миті...



Колишня вчителька з Корюківки Марія Іваненко по ягоди ходить щосезону. Знає місця, де чорниці великі і їх чимало - у низині, біля болота. Там на кожному кроці острівками красується мох, а де його немає - визирають чорні намистинки. За кілька годин збирає 5-6 літрів.

Спочатку возила на місцевий базар, півлітрову баночку пропонувала за 12 гривень. Нині заготовляє для себе та дітей, які живуть у Чернігові.

Щоліта Марія Іваненко запрошує в ко-рюківські ліси по чорниці свою рідну сестру Тамару, яка живе в Росії. Як добре, що ягідки допомагають їм зустрітися!

Жителька Корюківки, пенсіонерка Ніна Мацкова дуже любить вареники з чорницею. Заготовляє на зиму компоти, варить варення. Тільки-но випадає нагода - жінка в ліс біжить. Пальці чорні від ягід. Нічого, відмиються! Ось бідончик наповнить і трьох своїх онучок запросить поласувати варениками.

Студентка Світлана Клименко з Чернігова часто гостює у родичів на Ріпкинщині. Канікули також тут проводить. Залюбки ходить по ягоди. Дівчині прикро, що останнім часом деякі люди не бережуть природу: по-варварськи збирають чорниці спеціальними гребінками, або їх ще називають бралками.

- Ніякої шкоди не було б, - вважає Світлана, - якби наш народ збирав ягоди вручну. Адже гребінки знищують ягідники... Наступного літа тут чорниці вже не буде, бо бралка зриває все листя, пошкоджує рослину, і згодом корінь висихає. На жаль, жага до грошей перемагає. Ще кілька років тому було зайдеш в ліс, аж чорніло в очах від ягід, а тепер більшість місцин неврожайні. Що ж, скоро їстимемо лише банани з апельсинами, бо свого не матимемо нічого...

Підтримує студентку й Володимир Кумейко. Чоловік у Ріпки приїздить з Києва до друзів. Любить рибалити, збирати гриби і ягоди.

- Кілька днів тому з товаришем поїхали на город, глянути, чи не з’їли колорадські жуки картоплю, - розповідає Володимир. - Звернули до лісу, а там ягід - сила! Тут бачимо: під’їхав «бусик», з якого вийшли дівчата - п’ять чи шість. Як пройшли, то наче комбайном скосили. Листочки - де-не-де. Одні стебла залишилися. Вимісили той ягідник так, що вам не передати... Мене ось що дивує: чомусь вдома всі охороняють свої городи, поля, сінокоси, а в лісі - роби все, що заманеться?! Невже батьки, педагоги не вчать й не виховують бережно ставитися до тієї ягідки, до того місця, де знайшов грибочка, щоб наступного року знову тут назбирати повен бідон чи кошик!..



А кухар із багаторічним стажем Лідія Хоменко зі Смолина Чернігівського району гребінкою не користується, збирає лісові ягоди вручну. По чорниці їздить на мікроавтобусі за Соколівку, що на Козелеччині. Людей привозять в ліс вранці, а після обіду забирають. Жінка каже, що ягід дуже багато.

За радянських часів чорницю заготовляли для фармацевтичної та харчової промисловості. З неї виготовляли напої, киселі, варення, джеми та мармелад. Фармацевти готували медпрепарати для відновлення та покращення зору, лікування діабету. А космонавти під час польотів ласували крем-їжею з чорниці з тюбиків.

Цікаво, що чорниця - це природний сорбент для людей, які страждають від променевої хвороби. Ягоди також використовують під час лікування онкозахворювань.

Сьогодні цілющі плоди заготовляють переважно іноземці. Не лише для ліків, виявляється, з українських ягід виготовляють фарбу для коштовних легкових автівок. Транспортують ще й ожину, інші дикорослі ягоди.

Цьогоріч чорниця вродила рясно. Проте заробити на ягодах не так вже й просто. Приміром, у приймальних пунктах Корюківки за кілограм просять 23 гривні. Така ж вартість була й торік. Але все ж втричі здорожчало. Отож й не дивина, що серед тих, хто здає лісові ягоди, більшість такою ціною невдоволена.

Дехто зранку й до вечора сидить у лісі, аби заробити дитині на зошити чи шкільну форму. Інші здають чорниці, щоб добре випити чи смачно поїсти. Справді, коли ще така нагода випаде?! Сезон він і є сезон.



На ринках Чернігова перекупники пропонують чорниці по 35-40 гривень за кілограм. Бабусі стакан віддають за 6-8 гривень, півлітрову баночку - за 25. У Сновську за літр хочуть 40 гривень, а в Городні 5 літрів можна купити за. 200, 10 - за 380. Кілограм сушених ягід коштує 350 гривень. У Прилуках чорниці не купиш, на базарі ця лісова красуня - ексклюзив.

Доки люди завдяки лісовій ягоді поліпшують своє фінансове становище, а також запасаються нею на зиму, мені теж захотілося скуштувати чорниць. Отож, взуваю гумові чоботи і вдягаю маску бджоляра. Побажайте мені: «Ні пуху, ні пера!»

Лариса Галета, "Деснянка" №28 (608) від 7 липня 2016

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)