Хабарник звичайний. Особливості поведінки. Місця існування

Хабарник звичайний любить заможне життя. Не байдужий до розкоші. Заради легких грошей порушує закон. Якщо його спіймають за руку представники котроїсь з силових структур, вдається до маскування: хапається за серце і тікає в лікарню. Там знаходить представників свого підвиду, хабарників звичайних, і вони ведуть його в палату, забезпечують ліжком і ковдрою, квітчастою або в квіточку.



Також вдається до набору фраз: «Мене підставили! Це розправа над чесною людиною! Це провокація СБУ! Це вороги (політичні опоненти). Всі звинувачення проти мене — безпідставні! Ніхто так не трудиться на благо народу, як я!» Трохи пізніше, якщо докази неспростовні: «Ці гроші я брав не для себе! На розвиток (армії, міста, підприємства — варіантів безліч, хабарник звичайний майстер імпровізації). Без мене настане занепад!»

З СІЗО, куди хабарника пакують після затримання, зазвичай виходить під заставу. Суми застав — від ста тисяч до ста мільйонів гривень. Вносили б і в доларах, та закон вимагає гривні.

Бувають рідкісні випадки, коли хабарник звичайний потрапляє в СІЗО на півроку або до тюрми років на сім. Виходить раніше, по УДЗ (умовно-дострокове звільнення). При цьому його може взяти на поруки який-небудь трудовий колектив.

Місця існування хабарника звичайного — державні та комунальні структури. Там їх аж кишить. Беруть за підпис, за дозвіл, за виділення в оренду. Очікують відкати (грошові кошти, проценти від загальної суми) від фірм та компаній, що отримують державні замовлення.

Природні вороги — уже згадані силові структури та... інші хабарники. Кожному хочеться триповерхову хатку, нову дорогу машину, відпочивати на Мальдівах і купувати дружині діаманти та чоботи від «Шанель». Або замовити свій портрету тозі імператора і короні.
Чи люди вони? Зовні люди. Тільки дуже голодні. Заради своїх будинків, «Тойот» і дружин легко продадуть і честь, і совість, і рідну матір, і державу Україна, і будь-яку іншу.

Чому їх так багато розплодилося? Тижня не минає без гучного викриття, в тому числі на Чернігівщині. Подивіться новини у «Віснику». Власне, і цей текст написаний за мотивами пригод обласних та столичних хабарників звичайних. Отже, чому? Погано працюють ті, кому належить боротися з корупцією? Ні, мабуть, річ не в тому. Суспільство не зневажає хабарника звичайного. Навпаки, захоплюється його вчинками: «Молодець, зумів! А хто б із нас такого не робив? А хто б не зробив, якщо б міг, мав доступ? Нехай керує і далі, підтримаймо його на ще вищу посаду!» Співчувають, якщо хабарник звичайний потрапляє під роздачу: «Бідолашка! Підманули злі люди! А тільки ж почав добре жити!»

Хабарник звичайний це чітко відчуває. І вторить: «Так усі роблять! Я нічого нового не придумав! З вовками жити — по-вовчи вити!» Тобто усі погані. Кого соромитись?

Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №14 (1613), 6 квітня 2017 року

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)