Риб’яча кістка пробила кишку. Вирізали в операційній

У 68-річної сновчанки Галини Надточій із кишки вирізали риб’ячу кістку. Другого листопада випадково проковтнула, коли їла смаженого карася. Плавник три сантиметри з ділянкою кістки сантиметр-півтора. До 4 сантиметрів усе.



Третього листопада Галину Яківну оперували у Чернігівській центральній районній лікарні. Кістка із шлунка пройшла у кишківник і пробила кишку в тому сегменті, який прилягає до апендикса.

Вирізали кістку, а заодно й черво-видний відросток.

Шрам — 9 стібків. Щодня по 2 крапельниці. Тиждень у лікарні. Перша в житті операція.

Тьотя Галя рибу купила на базарі. 30 гривень за кіло. Посмажила 2 листопада, у четвер, зранку на сковорідці, на газу.

— Не перший же раз готували рибу?

— Я, між іншим, кухар, — сміється. Розмовляємо у лікарні. — 40 років працювала у шкільній їдальні. Насмажила багато, одну розібрала. Сіла зранку їсти. Де та кісточка взялася? Сама собі не вірю. Удень нічого не відчувала, а вночі стало боляче. Біль сильний, по всьому животу.

У п’ятницю син побачив, у якому я стані. Живе у Гірську. Не дзвонила. Кажу сама собі: «Ой, не буду дитя хвилювать». А він сам приїхав. «Так, мамо, збирайся, поїдемо»



Спочатку у Сновській лікарні все перевірили. Хірург Парфенюк сказав: «Треба робити операцію». Але що ж, нема у Сновській лікарні анестезіолога. Направив у Чернігів. Син машиною повіз.

Робили операцію, загального наркозу не було. Спинномозкова анестезія.

Живіт і ноги не відчувала, але чула, як лікарі розмовляли. По-доброму підсміювалися трохи з баби. Питали: «Бабусю, скільки риби з’їла?» Кажу: «Та скільки там я її з’їла?» Сміються: «Як таке сталося?» Лікарю казала:

«Я риби узагалі не люблю». Він мені: «А риба — вас, улізла не туди, куди треба». Хай Бог здоров’ячка медикам дає, врятували мене.

— Будете ще рибу їсти?

— Не буду, — сміється. — Боятимусь. У мене зубів нема. Свого — жодного. Тому я й кістки не відчула. Зуби штучні поставила давно, у 52 роки. Мені 68.

— Зате усміхаєтеся, як американська артистка. Та й жувати можна, якщо старатися. Яку страву найбільше любите готувати?

— Тому, хто працював на кухні, так усе набридає. Якби хтось хоч щось зварив, якби не самій. У школі на м’ясних стравах спеціалізувалася. Котлети, відбивнушки. Це зараз напівфабрикати пішли. Коли ми працювали, м’ясо тушками висіло. Санстанція забороняла, щоб фарш більше 15 годин стояв.

«Спочатку апендикс видалили»


Оперував хірург Олександр Павлішин. Асистував Ярослав Мондельчук.

— Поступила хвора з ознаками гострого апендициту, — розповідає Ярослав Мондельчук. — Кістка потрапила у черевну порожнину. Симулювала клініку апендициту. (Болів живіт, нудило). Типова апендектомія планувалася. (Видалення червовидного відростка).

Так і зробили. Апендикс був уже реактивний (запалений). Розширили кишку, витягли плавник, кістку. Ушили рану.

— Запалення було?

— Було, звичайно. Кишковий вміст пішов у порожнину. Маса бактерій. Проводилася протизапальна, антибіотикотерапія.


Рибу, птицю й молодицю беруть руками

— Рибу їдять, вручну відділяючи кістки.

— Випадково проковтнули, кістка застрягла у горлі. Радять: «Хлібчиком зажуй». А потім? Потім випадок може бути, як оцей. Кістка до хліба прилипне і потрапить у кишківник. Якщо тоненька, перетравиться. Якщо велика, терне кишку по-любому. Або проколе й застрягне у кишці.

— Жувати треба! Жування виявляє у їжі сторонні тіла. Зміцнює ясна. Сприяє виробленню слини. Покращує роботу шлунка, підшлункової залози, печінки. Допомагає засвоєнню їжі.

Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №46 (1645), 16 листопада 2017 року

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (5)