Доброволець та військовий капелан з Чернігова у промислових масштабах виростив павловнію (відео)

Доброволець та військовий капелан з Чернігова Павло Славінський у промислових масштабах вирощує павловнію. Це дерево-екзот не характерне для України, росте на Далекому Сході – в Японії, Лаосі, В’єтнамі. Чому після повернення з війни захопився вирощуванням екзотичних дерев, Павло Славінський розповів нашій Анастасії Лозі.



Павло Славінський у минулому - боєць батальйону «Чернігів» та військовий психолог . У 2015-му під час служби став капеланом.

На фронт Павло пішов добровольцем влітку 2014 року - після того, як його племінник телефонував з передової за порадами.

«Маючи духовну освіту, по книжці я знаю як це працює, але по факту я не знайшовся, як відповідати 18-річному хлопцю, який кожного дня стикається зі смертю. Не тільки смертю - коли хтось поряд помер, а коли ти маєш відбирати життя. Мене це настільки зачепило. Я зрозумів, що не маю морального права комусь щось розказувати. Тому в серпні я вже був у Луганську».

На Сході Павло прослужив майже два роки, повернувся навесні 2016-го. До війни 20 років займався ковальством. Деякі вироби стоять на подвір’ї.

«Кормить все ж таки метал. Але я починаю від нього відходити, ну вже набридло, з 95-го року я вже займаюсь металом. Тепер вирощую дерева».

В теплиці Павла близько 3 тисяч саджанців павловнії. Це дерево- екзот, розповсюджене на Далекому Сході та в південно-східній Азії. Вирощувати її почав цієї весни.

«Прості меркантильні інтереси. Просто в рекламі, яку я побачив, говорили, що це дерево, яке найшвидше росте в світі. І просто порахувавши, що, маючи свою АТОшні 2 гектари землі, - це непогане вкладення.

Я думаю з часом павловнія в нашому регіоні буде досить популярною рослиною, бо вона вирішує питання деревини, дров.

За вісім років це куб деревини з одного саджанця, його не треба корчувати, воно як бузок, як верба починає рости з того ж кореню. Якщо порівнювати з сосною, то сосна 40 років росте,а павловнія – 8 років до здорового дерева».

Досі, каже Павло, особливого досвіду в садівництві не мав. Все робив на власний розсуд.

«Перший етап – це коли насіння проросло, я висадив його в соти. Тепер вони підросли, я багато вже повисаджував. Зараз їх треба висадити або в стаканчики або в ящики».

Конструкцію для зимівлі саджанців також вигадав сам, із розрахунку півтора літри землі на один саджанець. Ящики використовує вживані.

«Ящики? На Привокзальному ринку у двірників купую. 5 гривень – ящик».

Каже, у його захоплення і війни є єдиний зв’язок – це відсутність страху помилитись.

«Ми отримали досвід виживання, ризику і непередбачуваності. І це дає можливість людям братись за речі, які незвичайні. Це не посттравматичний синдром, а посттравматичне зростання».

Ірина, дружина Павла: «Це не може не подобатися. Тим більше, як це його захоплює, як від відноситься до вивчення інформації. Як він підходить до налаштування самого цього процесу. Це не може не захоплювати.

Ми вже мріємо про такий собі сад, ліс з павловнії із чудовими квітами. Це найкраще, чим може захопитися чоловік взагалі».

Висадити перші павловнії у відкритий грунт Павло планує наступної весни.

UA: Чернігів

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (2)