Ветеринар Микола Старук вдячний долі, що вона привела його у професію

«Я вдячний долі, що вона привела мене у ветеринарію. Завдяки своїй професії та аграрній компанії «Інтер» я маю дім і улюблену роботу», - говорить ветеринарний лікар СТОВ «Інтер» Микола Старук.

- Пане Миколо, ви свідомо обрали професію, зацікавившись ветеринарією?
- Так. Тому моя трудова діяльність і розпочала­ся ще в студентські роки. Після закінчення школи я вирішив навчатися у Білоцерківському технолого-економічному коледжі на спеціальності - фель­дшер ветеринарної медицини. Після закінчення навчального закладу зрозумів, що ветеринарія - це моє покликання. А потім продовжив навчан­ня у Білоцерківському національному аграрному університеті, де 2016-го року отримав вищу освіту лікаря ветеринарної медицини. Але, ще навча­ючись в університеті, на четвертому курсі почав працювати фельдшером ветеринарної медицини у фермерському господарстві села Матюші Біло­церківського району. Звідти мене призвали на строкову військову службу.
Відслуживши, продовжив працювати в сільсько­господарських підприємствах Херсонщини, Чер­кащини, Київщини.

- А як ви потрапили на Ічнянщину?
- У 2021 році ічнянській аграрній групі компаній потрібні були спеціалісти, лікар ветеринарної ме­дицини та зоотехнік. Поміркувавши з дружиною, яка теж ветеринарний лікар, вирішили спробува­ти. Приїхали в Іваницю, з нами поспілкувався Михайло Миколайович Бондар, генеральний ди­ректор СТОВ «Інтер», він почув наші плани та побажання. І з того часу ми тут працюємо.



- Плануєте й надалі залишитися тут?
- Так, ми задоволені роботою. Однією з наших умов було житло, його нам придбали в Іваниці. І загалом, нам подобається ця місцевість, з колега­ми також знайшли спільну мову. Усі завжди готові підставити плече.

З ветеринарними лікарями обмінюємося досві­дом та інформацією. Я розумію, що абсолютно все знати неможливо, тому таке спілкування важливе. Не соромлюся говорити, що я чогось не знаю. На­впаки, кажу, що хочу цього навчитися. Працюючи в СТОВ “Інтер”, вивчив ультразвукову діагностику корів і телиць. Радію, коли наша робота прино­сить гарний результат.

- Коли було повномасштабне вторгнення, Іваниця пережила непростий час...
- Так, було нелегко. Завдяки вмілим і дружним діям колективу, наше господарство працювало, незважаючи на всі труднощі окупації. У такий не­простий час люди продовжували ходити на роботу в повному складі. Підприємство також підтриму­вало жителів села, роздаючи молоко. Працівни­кам допомагали продуктами - м’ясом, молоком, борошном. Заробітну плату отримували вчасно. Під час окупації молоко реалізовували на ПрАТ “Іч­нянський молочно-консервний комбінат”.
Попри всі складнощі, господарство розвивається та рухається вперед. І дуже хочеться якнайшвидше переможного миру на своїй рідній землі...

- Мабуть, не треба й запитувати про те, що ви любите тварин...
- Любов до тварин - головна причина, чому я об­рав цю професію. Випадки бувають різні, попри все, я надаю тварині допомогу. Намагаюся боро­тися до кінця.

- Що вам дає задоволення у вашій роботі?
- Задоволення від того, що ти своїми знаннями та вміннями лікуєш та рятуєш тваринам життя.

- А чи допомагаєте ви людям, які тримають удома корів, що потребують втручання вете­ринара?
- Працюючи на «Інтері», абсолютно не маю часу на приватну практику. Але, звісно, коли в мене пи­тають поради, я не відмовляю. Загалом, я ділю­ся своїми знаннями, приємно, якщо вони комусь стануть у пригоді.

- Ви лікуєте велику рогату худобу. А як сто­совно собак, котиків. У невеликих населених пунктах таких клінік, загалом, немає. Могли би допомогти?
- Моя спеціалізація - велика рогата худоба. Я знаю її анатомію, особливості розвитку та годівлі.
А дрібних тварин я не лікую. Для цього є спеціалі­сти. Та якщо буде призначення лікаря, я можу до­помогти з маніпуляціями.

- На Ічнянщині ви з якого року?
- Із 2021-го року. Спочатку ми проживали в гур­тожитку, а у жовтні 2022 року переїхали в будинок, який нам придбало господарство. Де й мешкаємо до цього часу.

- Маєте хобі, як відволікаєтеся?
- Рибальство. В Іваниці є хороші ставки, де в тиші та спокої, на березі водойми, я можу відпочити від роботи .

- Подобається вам в Іваниці?
- Так, тут хороші люди, надзвичайно красива природа, перспективне сільське господарст­во, що розвивається; важливий і підхід керівника Михайла Миколайовича Бондаря, який розуміє потреби працівників. І це надихає. Завдяки своїй професії, я маю дім, улюблену роботу.

Джерело: "Трудова слава", Людмила ЗАБАРОВСЬКА, Віра СОЛОДКА

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (0)