В ічнянському «Університеті тре­тього віку» наймолодшим слухачам 60 років, найстаршій - 86

Навчитися танцювати, співати, грати в шахи та розібратися в сучасних гаджетах і застосунках у 60+ не проблема, якщо поряд з тобою однодумці та друзі. Саме так вважають слухачі «Університету третього віку», що працює вже два роки в Ічні. «Головна мета нашого проєкту - адаптувати до сучасно­го життя людей похилого віку. Багато хто з них виходить на пенсію і просто губитися в со­ціумі. Вони приходять до на­шого «Університету третього віку», і ми разом розв’язуємо складні питання, організує­мо дозвілля, допомагаємо їм пристосуватися до сучасного життя, отримати нові знання та уміння», - розповідає за­відувачка відділу денного перебування простору со­ціальної адаптації КЗ ЦНСП Ічнянської міської ради Ліана Левадна. «Університет третього віку» працює на базі КЗ ЦНСП Ічнянської міської ради за сприяння ПРООН у межах Програми ООН з відновлен­ня та розбудови миру за фі­нансової підтримки Уряду Канади.



Спільнота однодумців

В Університеті працює два ментори - наші співрозмов­ниці Ліана Левадна і Тетяна Скляренко - жінки з великою душею та знаннями у різних галузях. Працювати з людьми поважного віку дуже важко, треба мати неабияку витрим­ку, тактовність, співчуття. Та й охопити такій різноманітний пласт знань - від гаджетів до паперопластики - не кожно­му під силу. Але пані Ліана та пані Тетяна справляються з таким надвисоким наванта­женням і вже мають вражаючі результати.
«За рік ми здружилися і ста­ли як одна сім’я. Разом свят­куємо дні народження, свята, відпочиваємо на природі, від відуємо цікаві заходи, проводимо шахові турніри та змагання.

У нашому «Університеті тре­тього віку» навчаються 40 осіб, з них 32 активних учас­ників, - каже Ліана Левадна. - Наймолодшим слухачам 60 років, найстаршій - 86. Не­щодавно до нашої дружної спільноти приєдналися дві жіночки з особливими потре­бами, вони молодші за віком (старшій - 40 років, молод­шій - 32), але їм теж цікаво відвідувати наш «Університет третього віку».

«Рівний — рівному»

«Викладання в універси­теті іде за принципом «рів­ний - рівному». У нас не має такого яскраво вираженого поділу: слухач - викладач. У нас добрі відносини й в про­цесі спілкування ми разом формуємо програму та на­прямки діяльності, а потім вже затверджуємо у керів­ництва.

Якщо спочатку у нас було три факультети: комп’ютерної грамотності; здорового спо­собу життя (основи медици­ни та спілкування); культур­но-мистецький, то протягом року вони дещо трансфор­мувалися. Зараз у нашому університеті є літературний факультет, факультет фоль­клорної пісні, факультет «Гос­подарочка» і безліч гуртків та клубів за інтересами, а саме: тренування мозку, фольклор­ний, хореографічний, шахи, шашки, вишивання та інші".

Смартфон на часі

Нещодавно в «Університеті третього віку» відмовилися від вивчення комп’ютерної грамотності. Цікавлюсь у Ліа­ни Володимирівни: «Чому, адже зараз це дуже актуаль­но?».

Відповідає, що не пішло, бо дуже важко було для літ­ніх людей. «Вивчили якусь тему, на наступний урок треба вивчати іншу, а у нас попередній матеріал вже забувся, - розповідає пані Ліана. - У багатьох зі слуха­чів немає дома комп’ютера, тож їм ніде закріпити отри­мані знання та навички. Фа­культет комп’ютерної гра­мотності пропрацював рік і ми його закрили». Але від комп’ютерних технологій та світу ІТ в університеті не від­мовилися. Щоб бути на ти з гаджетами, відкрили факуль­тет інноваційних технологій, де слухачі під керівництвом Тетяни Скляренко вивчають можливості сучасних смартфонів, набувають навичок спілкування у соціальних ме­режах. Цікавлюсь, наскільки цей напрямок роботи по­пулярний у слухачів. «Дуже популярний, майже усі наші відвідувачі туди записалися. Вони хочуть навчитися спіл­куватися у вайбері, фейсбу- ці, телеграмі, месенджері. Цікавляться, як створити свій профіль у фейсбуці, як ставити пости. Запитують, як через застосунки спла­чувати комунальні послуги, купувати товари. Це для них дуже актуально. Смартфони є майже у всіх, але не усі ними вміють користуватися. І люди дуже хочуть засвоїти ці нові знання, - каже пані Ліана. - Ну, а до комп’ютера ми, можливо, повернемося через рік. Зараз у нас просто тимчасовий перепочинок».



Навчання за розкладом

Як і в любому навчальному закладі, в «Університеті тре­тього віку» є розклад занять. «У нас заняття відбуваються за графіком, - розповідає Ліана Левадна. - Заняття кожного факультету або гур­тка триває годину й прово­дяться 2-4 рази на тиждень. Кожен слухач вибирає собі напрямок занять та кількість факультетів і гуртків. Людина може займатися за одним на­прямком, а може відвідувати два, чи сім, чи дев’ять гур­тків. Наприклад, відвідує клу­би віртуальних подорожей і краєзнавчий, гурток оздо­ровчої гімнастики, факультет «Господарочка», а також клуб за інтересами «Шахи та шаш­ки». Тобто вона переходить з гуртка на гурток і знаходиться у нашому університеті щод­ня 4-5 годин». Деякі прихо­дять ще після занять просто поспілкуватися у дружньому колі, розповісти про свої ра­дощі та прикрощі. «Деяким людям просто нема з ким спілкуватися: хтось зали­шився один, у когось складні відносини у родині, і ми для них єдині близькі люди», - розповідає пані Ліана.

Разом танцюємо і співаємо

Мистецький та літературний напрямки веде Ліана Левад­на. Вона каже: «У мене гуртки фольклорної пісні, літератур­но-мистецький, театраль­ний, хореографії, гімнастики, ретро-танців та тренування мозку. Усі інші гуртки та фа­культети викладає Тетяна Скляренко, зокрема факуль­тет «Господарочка», гуртки вишивання, квілінгу, клу­би віртуальних подорожей, шахів та шашок, факультет ін­новаційних технологій тощо».

Найбільш популярні факуль­тети й гуртки - це факультет «Господарочка», хореографія, вишивання, факультет інно­ваційних технологій, ретро-танці.

«Наші відвідувачі дуже по­любляють танці - і народні, і бальні. Ми вже навчилися танцювати краков’як, греча­ники. І зараз вони виявили бажання навчитися танцюва­ти вальс», - каже спеціаліст.

Виступати перед публікою слухачі університету треть­ого віку поки не готові, тож у збірних концертах Ічнянсько­го ЦКІД наразі участі не при­ймають. «Більшість з них - не театральні люди, не сценічні, їм дуже важко вийти на сцену, виступати перед публікою. Але коли в нашій спільноті проходять свята, ось тут ми вже і співаємо, і танцюємо, і сценки показуємо, і конкурси проводимо. У нас тут завжди весело і цікаво», - розпо­відає Ліана Левадна.

Не старіють душею ветерани

Під час розмови з Ліаною Володимирівною до універ­ситету завітала найстарша його слухачка Діна Олексіївна Самойленко, якій виповни­лось 85 років, але вона дуже активна, рухлива, діяльна. В «Університет третього віку» вона записалась однією з перших і зараз є найактивні­шим його членом. За фахом вона вчителька української мови і літератури та вокалу. Після закінчення інституту довгий час працювала у Хар­кові вчителькою та бібліоте­каркою, а вже у зрілому віці повернулась на свою малу батьківщину. З гордістю каже: «Я вже шосте покоління сла­ветного ічнянського роду Омельченків. Пишаюсь своїм родоводом та предками».

«Діна Олексіївна у нас най­активніша учасниця, - під­креслила Ліана Левадна. - вона і співає, і танцює, і ви­шиває, і краєзнавством ціка­виться, і клуб віртуальних по­дорожей відвідує. На свята вона і народні пісні співає, і арію Наталки Полтавки вико­нувала, а як вона танцює на­родні танці, так це взагалі не передати словами. А костюм сценічний який: червоні чо­бітки на високих підборах, автентичний костюм».

На наше прохання Діна Олексіївна проспівала старо­винні Веснянки, а потім по­казала свої вишивки. Каже, знайшла свої роботи зі сту­дентських років, які залиши­лись незакінченими. Хоче підібрати нитки й завершити їх. Але жалкує, що складно найти максимально подібні нитки, а з сучасними ця ви­шивка буде виглядати зовсім по-іншому. Ось такі цікаві та неординарні особистості жи­вуть на Ічнянщині, для яких вік - не завада для того, щоб активно жити та працювати!

Джерело: "Трудова слава", Софія ЯРОШЕНКО

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)