У Черні­гівському геріатричному пансіонаті пройшов День краси

Зліва направо: Юлія-стиліст, Альона Ситнік, Оксана Курдвановська, одна з підопічних пансіонату і Наталя Кожедуб

31 березня в Черні­гівському геріатричному пансіонаті пройшов День краси.

- Це вже наша щоріч­на традиція, - усміхається волонтерка Оксана Курд­вановська. - Перед Но­вим роком і перед Велико­днем ми приїжджаємо в ге­ріатричний пансіонат, щоб подарувати його мешкан­цям трошки краси. Виникла ця ідея сім років тому. Тоді в нашому місті активно діяла Академія жіночої доскона­лості «Афродіта», створе­на з метою повернення сві­ту знань про жіночу енер­гію. У ній навчалося чима­ло дівчат, і ось в якийсь мо­мент там сама собою вини­кла ідея про благодійність. Ми налагодили зв’язок із психологом геріатричного пансіонату Мариною Кульгейко і почали співпрацюва­ти. Геріатричний пансіонат - це місце, де люди прожи­вають постійно, а отже там вони реалізовують не лише свої базові побутові потре­би, а й особисті вподобання, хобі. Хтось любить співа­ти, хтось - танцювати, хтось захоплюється переглядом фільмів або читанням книг. Тому спершу ми час від ча­су приїжджали в пансіонат на концерти, які влаштову­вали його мешканці, і при­возили із собою подарунки (про потреби нам розпові­дала Марина), а згодом ор­ганізувався і День краси. Так сталося, що більшість дівчат, які брали в цьому участь, пороз’їжджалися, я ж продо­вжила цю справу. Все-таки там на нас чекають...

Щоразу, коли підходить Новий рік або Великдень, Оксана оголошує збір, усі небайдужі зносять їй косме­тику, біжутерію, засоби гігі­єни, солодощі та інші пода­руночки для тих, хто живе в геріатричному пансіонаті, а майстри-перукарі пропону­ють свої безоплатні послуги.

- Зазвичай нам вистачає двох перукарів, які роблять стрижки (один із них - я), плюс беремо із собою дів­чат, які фарбують волосся, допомагають організувати процес, роздавати подарун­ки тощо, - говорить Оксана. - Так, цього разу мені допо­магали Наталя Кожедуб, Олена Ситнік і Юлія-сти­ліст. Напередодні Мари­на Кульгейко і Оксана Солошенко (вона займаєть­ся культурно-масовими заходами в закладі) роздають жінкам та чоловікам у пансі­онаті такі-собі талони-опиту- вальники, де наші потенцій­ні клієнти можуть позначити, що їх цікавить - стрижка чи фарбування волосся. Вихо­дячи з цього ми й плануємо день - розписуємо людей за часом на процедури з во­лоссям, тож частина прихо­дять до перукарів у відведе­ну кімнату як у справжній са­лон, а частина (ті, хто погано ходить) - чекають на дівчат у своїх. Намагаємось дого­дити кожному і кожній, хо­ча чогось надзвичайного від нас і не вимагають. Стриж­ки жінки просять стандартні (в основному це каре та боб-каре), у кого волосся довше - просто підрізати кінчики. Фарбування буває різне - є в нас і брюнетки, і блондин­ки, і ті, хто полюбляє кольо­рове волосся. А буває, про­сять кольори, яких взагалі не існує. Наприклад, цього ра­зу мені замовили “ізюм”. Я розпитала, як має виглядати цей колір, змішала барвни­ки і... клієнтці, на щастя, все сподобалось.

До речі, час від часу фарбування волос­ся замовляють навіть чолові­ки. Взагалі радує, що навіть у такий складний час люди, які мають певні негаразди зі здоров’ям, вікові пробле­ми, не втратили оцієї жаги до життя, жаги до прекрасного.

Щоразу, приїжджаючи сюди, ми дуже радіємо, ко­ли нам переповідають міс­цеві новини - хтось знайшов свою долю і поїхав із пансі­онату, хтось прямо там ви­йшов заміж. Такі історії на­дихають і нас! І в той же час дуже печально, коли наступ­ного Дня краси ми не бачи­мо серед своїх клієнтів тих, кому вже не раз створюва­ли новий образ, а згодом ді­знаємось, що їх уже немає. Так, я дуже добре пам’ятаю 97-річну бабусю в інва­лідному візку. Коли б ми не приїхали, вона завжди бу­ла гарно вбрана, нафарбо­вана, ще й нам могла зроби­ти зауваження, якщо приїха­ли без макіяжу, мовляв, жін­ка має бути жінкою завжди, у будь-якій ситуації. Коли ж ми вчергове запитали, що їй привезти в подарунок, вона тихенько попросила купити їй гарну мереживну білизну. Як це прекрасно, коли люди­на до останнього почуваєть­ся впевненою, вродливою і задоволеною життям. Це ду­же важливо. Тим паче зараз.

Цього разу в геріатрич­ному пансіонаті дівчата створили красу для понад чотирьох десятків його мешканців.

- Ой, точної цифри і не рахували, - зізнається Окса­на. - Бо статистика нас не дуже вже й цікавить, голо­вне - створити людям на­стрій, святкову атмосфе­ру, допомогти почуватися впевненими. Я на День кра­си поїхала в символічній футболці “Culture Contra Balas” (“Культура проти куль”), яка дісталася мені в іспанському таборі, що про­водив для українців заходи, спрямовані на розвиток со­ціального лідерства, вва­жаю, що боротися з наслід­ками війни ми маємо в тому числі й так - за допомогою культури і краси. Не мож­на через війну відкладати на потім своє життя! Попри всі складнощі й негаразди, тре­ба жити тут і зараз!









Джерело: газета "Гарт", Катерина ДРОЗДОВА. Фото з альбому Оксани Курдвановської

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)