78-річна Люд­мила Богославська освоїла технологію виконан­ня вишивки «білим по білому»

Людмила Богославська з онучкою Вікторією і своїми вишивками

У Чернігові подружжя педагогів Богославських знають дуже добре. Леонід Михайло­вич 35 років працював директором 28-ї шко­ли, а Людмила Андріївна майже стільки ж літ викладала математику в школі №3, підготу­вала багатьох переможців і призерів різних етапів олімпіад із цього предмета.

Разом із любов’ю до математики й учнів Людмила Андріївна виплекала в собі май­стерність до вишивки «білим по білому». Про свої роботи вона розповіла журналістам до Всес­вітнього дня вишиванки, який відзначають щороку в третій четвер травня.

— Вишивкою я захопилася ще в дитинстві, — говорить 78-річна Люд­мила Богославська. — Але, учителюючи, на своє хобі не мала вдосталь часу, адже весь його віддавала математиці, нею завжди намагалася заці­кавити дітей.

Десь у 1996-1997 році до нас у школу прийшла вести для учнів і вчи­телів гурток із вишивання майстриня народної вишивки Наталія Черняк. Коли я побачила її вироби «білим по білому», була від них у захваті! І, зви­чайно ж, пішла на гурток. На другому чи третьому занятті Наталія Васи­лівна запропонувала: «Вишийте собі блузку». І підказала, що саме на ній вишити — символи мого знаку зодіаку. Я — Овен, народилася 16 квітня. Після довгих пошуків обрала ось такі ріжки, — Людмила Андріївна пока­зує свій перший виріб. І розповідає про техніку вишивки «білим по білому»:

— Із тканини (це в мене штапель із лавсаном) витягаються ниточки — готується обрамлена сітка, потім на неї робиться «настил» — на сітку «на­стилається» візерунок із ниток муліне.

Це дуже скрупульозна робота — коли я закінчувала блузку, то вже без окулярів майже нічого не бачила і кайму мені допомогла пришити Ната­лія Василівна.

Я й надалі консультувалася з нею, вишиваючи рушник на весілля доч­ці (тоді Олена вже зустрічалася зі своїм майбутнім чоловіком Валерієм). На весілля синові Владиславу рушника від мене не було, бо він зі сво­єю Тетяною одружився раніше, коли я ще займалася тільки математикою.

Людмила Андріївна розказує про візерунки і символи, які вона заклала у свій перший весільний рушник:

— Це вода і виноград — багатство землі, сердечка — щоб між дітьми панувала любов, доріжки з квіточками — аби їхня життєва стежка була за­квітчана, зернинка — жіноче єство, яке дає нове життя. Це немовби жінка простягає руки вгору — символ материнського благословення для дити­ни та її обранця.

Цей рушник я задумувала молодятам під ноги. Але, подивившись на нього, Наталія Василівна сказала: «На цьому рушнику — тільки подава­ти коровай, він дуже багатий, ставати на нього не можна. Вишийте щось простіше».

Я боялася, що не встигну. Адже над першим рушником працювала чо­тири роки (звичайно, не щодня, бо ще були робота і влітку дача). Та про­стіші геометричні візерунки далися мені швидше. Хоч часу було мало, я почала ще й третій рушник — зв’язувати руки молодим. На ньому вишила рік їхнього одруження — «2001» і пару голубів, назвала рушник «Голубина ніжність». Обидва вдалося вишити всього за пів року.

Поступово Людмила Андріївна вишила весільні рушники кожному з чотирьох онуків.

— Усі вони — Олександр, Андрій, Даринка, Віка — пройшли через мої математичні руки, — усміхається Людмила Андріївна. — Старший, Сашко, навіть обрав собі спеціальність учителя математики. Зараз він на фронті, захищає нас.

На фото для «Гарту» поряд із бабусею наймолодша онучка Віка — у ви­шиванці, яка дісталась їй від мами.

— Олена не хотіла яскравої, то­му для блузки ми вибрали білу ткани­ну, а на ній я вишила візерунки світ­ло-зеленим.

А в руках Людмили Андріївни — робота «Дерево життя».

— Це я зобразила родове дерево із птахами, ми з чоловіком ніби відлі­таємо, а на гілках сидять дві пари — син із невісткою і дочка із зятем.

Людмила Андріївна скромно ска­зала, що своїми роботами пишаєть­ся. І таки є чим! Усі вони дуже акурат­ні (зі звороту — жоднісінького вузли­ка), стримані й водночас святкові!

Вишивка «білим по біло­му», або решетилівська ви­шивка, — техніка вишивки бі­лими нитками по білій тканині, яка поєднує в одному виробі до 5-7 різноманітних технік. Зародилася в місті Решетилівка на Полтавщині, також харак­терна і для вишиванок Черні­гівщини. Технологію виконан­ня вишивки «білим по білому» внесено до Національного пе­реліку нематеріальної культур­ної спадщини.

Джерело: газета "Гарт", Аліна КОВАЛЬОВА

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)