Ярослав Стаценко вирощує буйволів на фермі на Чернігівщині

Ярослав Стаценко

Велика кількість вітамінів А, В, С, Е, кальцію, магнію, фосфору, заліза, натрію, цинку, міді, марганцю, фолієвої та пантотенової кислот, висока концентрація антибактеріальних ферментів, жирність 8.5% при дуже низькому рівні холестерину - 0.65 мг/г (для порівнянні рівень холестерину в коров'ячому молоці - 3.14 мг/г), нульова місткість білка казеїну, який є алергеном, нейтральний запах, що ідеально для дитячого харчування, - усе це характеристики буйволиного молока. При цьому, на жаль, загальна кількість буйволиних ферм в Україні не перевищує й десяти. Зате одна з найкращих - ексклюзивна буйволина ферма "ТАСБІО" - саме на Чернігівщині у селі Рудня на Козелеччині.

— Офіційно наше підприємство почало свою роботу у 2018 році. Тоді тут ще не бу­ло великого комплексу. Наш інвестор вирі­шив завести кілька буйволів для себе. Для цього в Рудню завезли всього-на-всього дві голови. Із них усе й почалося. Уже пізніше на цій території звели перший буйволятник, розрахований на 30 голів. До нього приля­гала доїльна зала. Зараз вона законсерво­вана й утримується лише як резервний ва­ріант на випадок змін у структурі стада, бо вже маємо кілька нових буйволятників, нову доїльну залу і нове виробниче приміщення, розраховане на переробку 500 літрів мо­лока, — починає екскурсію фермою дирек­тор ТОВ «ТАСБІО» Ярослав Стаценко.

Разом із ним ми заходимо в перший кор­пус.

— Він у нас використовується як своє­рідний дитсадок, бо тут наймолодші пред­ставники поголів’я ферми, — показує Ярос­лав Вікторович. — Одразу після народження ми забираємо малечу у буйволиць і випоює­мо в ручному режимі. В перші дні життя буй­волята перебувають у спеціальних індиві­дуальних боксах (у нас є дві секції, кожна з яких розрахована на шість голів). Спочатку ми відпоюємо їх виключно молоком, згодом потроху додаємо в раціон сухі корми — гра­нули комбікорму. А у віці близько місяця во­ни починають споживати вже і грубі корми, такі як сіно. В основному до шести місяців спеціальні гранули та сіно і є їхнім основним кормом (молочне вигодовування зберіга­ється до чотирьох місяців).

Переходимо в корпус, де живуть дорослі особини буйволів. Отут уже в загорожах хо­дять і лежать справжні велетні. У середньо­му одна особина віком 5-10 років важить від 600 до 800 кілограмів, а бики-заплідники — взагалі до тонни.

— У 2021 році ми збудували нову до­їльну залу, що розміщена між двома корпу­сами. До неї приєднали виробничий цех. У другому корпусі перебуває наше дійне ста­до. Тут є така-собі перехідна галерея — ко­ридорчик, яким буйволиці двічі на день хо­дять на доїння. У доїльній залі (розрахова­на вона на десять місць) стоїть сучасне ні­мецьке обладнання. Внизу знаходиться до­яр-оператор, який ним управляє, тож буй­волиці дояться автоматично, а потім повер­таються у свій корпус. Окремо утримується сухостійне стадо.

Ці буйволятники розділені на три зони. Пер­ша — кормовий стіл. Сюди за режимом засипають корм, що складається із сіна, соломи, сінажу, який виготовляється з багаторічних трав, комбікорму та води. Друга зона — середній прохід. Тут накопи­чуються калові маси буйволів, які щодня вичища­ються спеціальною технікою. Третя зона — глибо­ка підстилка, де буйволи відпочивають. Щодня сю­ди додається свіжа солома, повністю ж вона вичи­щається раз на місяць. Так ми акумулюємо міндо- брива для своїх полів. Узимку ж підстилка дає до­даткову температуру в буйволятнику. Взагалі тут у нас є спеціальні штори-ролети, які взимку закрива­ються, щоб зберігати тепло, а влітку відкриваються, щоб був протяг. Якщо дуже холодно, використовує­мо і систему обігріву.

Є в нас і вигульні майданчики. Із буйволятни- ка тварини можуть вільно виходити на вулицю, щоб погрітися на сонечку або в спеку освіжитися за до­помогою душових систем. Взагалі буйвіл дуже тяг­неться до води. У природі він завжди живе біля річок чи боліт. Спочатку саме за таким принципом ми на­магалися облаштувати і свою ферму — маємо на її території три штучних озера, кожне з яких призна­чене для окремої групи — молодняку, дійного та су­хостійного стад. Та оскільки ці озера, викопані ще у 2018-2020 роках, не мають системи очищення і за цей час суттєво замулилися, було вирішено об- лаштувати для тварин душові системи. Робимо все, щоб буйволам було комфортно в будь-яку пору року.

Загальне поголів’я «ТАСБІО» складає 140 голів. Фуражних буйволиць, які досягли зрілості і вже да­вали потомство, — 75, 42 з них — дійні, 33 перебу­вають у сухостійному стані. Решта — молодняк різ­них вікових груп і буйволи-заплідники.

— На нашій фермі представлено дві породи буй­волів. Перша — українська карпатська чорна. Основний ареал її проживання — Карпати і Закар­паття. Саме цієї породи були перші особини, яких ми придбали. До речі, не на Закарпатті, а в сели­щі Гоголів під Броварами. Там є монастир, мона­хи якого почали займатися розведенням буйволів у 2000-х роках.

Закуповували тварин вони в при­ватних домогосподарствах Закарпаття, де й досі тримають буйволів, як у нас корів. І зрозуміло чо­му. Буйвіл має низку переваг — він витриваліший, менше хворіє і довше живе. Наприклад, у нас була особина віком 33 роки, але й це не межа — буйвіл може прожити і 50 років! Зараз найстаршій твари­ні в нашому стаді 18 років, у середньому ж дорос­лим особинам — від 5 до 10 років, — каже Ярослав Вікторович.

Після двох перших голів «ТАСБІО» докупило ще 15 буйволів тієї ж української карпатської чорної породи і почало збільшувати поголів’я.

— Зараз воно в нас уже змішане, бо 2023 року ми завезли 30 голів італійської породи. Вона ге­нетично дуже близька до української (тільки італій­ська трохи компактніша), обидві є представника­ми одного виду — азійського буйвола. Взагалі всі буйволи діляться на два великих види — азійський та африканський. Африканський — більш дикий, азійський — одомашнений і в низці країн є осно­вною тягловою та молочною твариною.

Саме молочне виробництво стало основним на­прямком «ТАСБІО».

— Фактично перше куплене нами стадо було по­вністю дорослим, уже давало молоко, тож ми й по­чали робити з нього свою першу продукцію. Спо­чатку лише для власного споживання. Пізніше ж з’явилася ідея створити ресторан та інтернет-ма- газин. Зараз, на жаль, наш ресторан не працює, ми зачинили його з початком повномасштабного вторгнення і поки що відкривати не плануємо.

Асортимент «ТАСБІО» доволі широкий. Це м’які сири (моцарела, бурата, страчатела), сири з ви­тримкою (качота, качіокавало), сири з білою пліс­нявою (брі, камамбер), широка кисломолочна лі­нійка (йогурт, ряжанка, сметана). Також іноді тут роблять індивідуальні партії витриманого сиру ти­пу раклет і масла ГХІ (топлене масло, виготовле­не за спеціальною рецептурою), які не запускають­ся в продаж.

— Продукція з буйволиного молока — унікаль­на, тож і конкуренція в нас невелика. Але собівар­тість молока доволі висока, тому продукція не з де­шевих і не кожен магазин в Україні може предста­вити її на своїх полицях, — говорить Ярослав Вікто­рович. — Буйволиці менш продуктивні, ніж корови (аж у 4-5 разів!), а їх утримання, навпаки, дорожче. Зараз хороша корова на виробництві може давати до 30-40 літрів молока за день. Середній показ­ник наших буйволиць — 5-6 літрів. Так, унікальні го­лови можуть давати і до 15 літрів за день, але в той же час в останній місяць лактації це лише 2-3 літри. Зараз за рахунок внутрішньої селекції ми на­магаємось створити більш продуктивне стадо, з яким плануємо вийти на середній показник у 8 лі­трів молока за день, однак на це піде не один рік.







До речі, оскільки ферма має саме молочне на­правлення, молодняк бичків тут не завжди потрібен у тому обсязі, в якому вони народжуються. А тому тих малюків, яких залишати на фермі не планують, передають — ні, не на м’ясо! — в екопарки.

Масштаби «ТАСБІО», хоч це і крафтовий вироб­ник, насправді вражають. І, уявіть собі, на цьому підприємстві працює всього 10 чоловік!

— Частина задіяна у тваринництві, частина — в цеху, — пояснює Ярослав Вікторович. — Особисто я суміщаю дві посади — директора і технолога мо­лочного виробництва. На останню ми зараз шука­ємо людину. На посаді директора я не дуже давно, тож поки що працюю на два фронти, хоч це й склад­но, бо адміністративної роботи вистачає.
І правда, чого лише вартує встежити за заго­тівлею кормів, які потрібні для утримання такого поголів’я.

— На рік із годівлею і підстилкою нам у серед­ньому потрібно до 400 тонн соломи, близько 250 тонн сіна і 250 тонн сінажу, — перелічує дирек­тор. — Ми маємо свої поля, але вони покривають лише 15-20% від потреби. Більшість кормів ми за­куповуємо у місцевих фермерів або в перевірених постачальників з інших областей. Також самотуж­ки розвозимо продукцію. Її відправка здійснюєть­ся тричі на тиждень — понеділками, середами та п’ятницями, бо виробничий цикл розрахований на два дні. Тобто весь процес — від утримання стада до доставки готових продуктів молочного виробни­цтва — лежить на наших плечах.

Наостанок не могли не поцікавитись, як же та­кому підприємству вдалося не лише вижити в пері­од активної фази бойових дій на Чернігівщині, а ще й наростити потужності під час повномасштабного вторгнення.

— Завдяки Богу, ЗСУ й енергетикам, — усміха­ється Ярослав Вікторович. — На щастя, наші вій­ськові у Чернігові не дозволили російським вій­ськам до нас дійти, але в той період ми були відрі­зані від основних логістичних шляхів, а отже не ма­ли змоги привезти кормів, пального і реалізувати свою продукцію. Майже всі працівники ферми то­ді жили тут, доглядаючи за стадом. Найбільше ми боялися, що відключиться електроенергія. У нас був генератор (його ми придбали ще до лютого 2022-го), але ж не було підвозу дизпального, тож його запуск теж був під питанням. Ми розуміли, що навіть використовуючи його лише для запуску до­їльного обладнання, зі своїми запасами без світла протягнемо всього півтора-два тижні. Розглядали як крайній захід варіант ручного доїння, але це до­волі важко — порівняно з коровою, у буйволиці мен­ше вим’я, ну й норов трохи крутіший. Але світло в нас було. Коли ж почалися планові відключення, ми регулювали все генераторами. Доступ до пально­го був, тож великих проблем не виникало. Сподіва­ємось, так буде й надалі. А взагалі, як і всі українці, чекаємо миру. Отоді розвиток точно буде в усіх під­приємств, і не лише в них!


Джерело: газета "Гарт", Катерина ДРОЗДОВА

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)