Сільські зупинки Чернігівщини: без матюків, розписані квітами, з вірою та вдячністю нашим захисникам

Чиста й охайна територія завжди є візитівкою будь-якого населеного пункту та критерієм того, якими господарями є його мешканці. В умовах війни керівникам у громадах доводиться зменшувати бюджетні витрати на різні господарські потреби, залишаючи гроші тільки на найнеобхідніше.

Зупинки громадського транспорту до переліку першочергових витрат зазвичай не входять, але ж, погодьмося, що для багатьох сільських мешканців ці багаторічні простенькі цегляні конструкції, які, може, і не завжди були облаштовані звичайними лавками, може, й не зовсім захищали від сонця чи дощу та вітру, а просто позначали місце, де пасажири очікували на транспорт, були таким собі рубіжним кроком на шляху, що вів когось далеко за межі малої батьківщини чи повертав у колиску рідного села. Це були місця зустрічей і розставань, а кожна така мить обов'язково має залишатися у серцях людей приємними спогадами.

У Держанівському старостаті Носівської міської громади таких зупинок три й тривалий час усі вони оригінальністю не відзначалися. Особливо у Держанівці. Тож коли місцеві фермери Дмитро та Олег Потапенки виділили 20 тисяч гривень для села, староста Любов Омеляненко вирішила, щоб ці кошти виділити саме на ремонт зупинок.

«Люди мене підтримали, - розповідає Любов Василівна. - На облаштуванні держанівської та ведмедівської зупинок працювали усім колективом старостату, нам ще допомагали Костя Гавриленко та Сергій Шевчук. На оздоблення зупинки в Адамівці коштами допоміг фермер Микола Висовень, а розмальовували завідуюча Адамівським сільським клубом Леніна Постой та фахівець із соціальної роботи Світлана Примак."

І справді, гарно ж як, дивіться та милуйтеся. До речі, ще раніше була засяяла українським орнаментом, розквітла маківками зупинка громадського транспорту у Макіївці (Макіївська громада) завдяки старанням та вмінню місцевого мешканця, який пішов боронити рідний край й сьогодні, на превеликий жаль, вважається зниклим безвісти Анатолія Колісного. Вже після того, як цей знімок потрапив на простори інтернету, макіївчани розповіли, що всередині зупинки зображено ще й мапу України. Тому, доповнюємо цю інформацію. Сподіваємося, що Анатолій обов'язково повернеться додому і ми ще встигнемо вкотре подякувати йому за небайдужість, патріотизм та любов до рідної землі...А поки що милуються його роботою і свої, місцеві, й подорожні, бо ж саме там пролягає шлях на столицю…

От би такої ініціативності та небайдужості ще й володьководівичанам, бо там на центральній вулиці, у центрі Володькової Дівиці (до речі, в оточенні сучасних торгівельних та побутових закладів та ще й буквально навпроти адмінприміщення старостату) зупинка, колись оздоблена ще радянською мозаїкою, світить дірками у даху та своїми відваленими цеглинами аж ніяк не сприяє покращенню настрою подорожніх…

На знімках: зупинки громадського транспорту у Ведмедівці, Адамівці, Держанівці (до і після ремонту) Носівської громади; розписана зупинка у Макіївці.
















Джерело: "ВІСТІ"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)