Брат і сестра з Козелеччини розповіли, як прийшли у медицину і стали лікарями

Із 2023 року в Україні День медичного пра­цівника відзначаєть­ся вже не в третю не­ділю червня, а в ріалу дату — 27 липня. Для родини Шинкаренків із Карпилівки на Козелеччині це профе­сійно-сімейне свя­то, адже в ній і бать­ки, й діти працюють у медицині, ба більше: син і дочка — на ке­рівних посадах у Дес­нянській і Козелецькій громадах.

38-річна Інна Кон­дратьева (це її прізви­ще за чоловіком) із 2016-го очолює Козелецький центр первинної медико-санітарної допомо­ги (ЦПМСД). На момент призначення у свої 29 во­на стала наймолодшим керівником медичного за­кладу в області. Її стар­ший на півтора року брат, Олександр Шинкарен­ко, обіймає аналогічну посаду в сусідній грома­ді — є генеральним ди­ректором Деснянського ЦПМСД.

— Любов до медици­ни в нас із братом — від батьків, — говорить Інна.
— Вони обоє мріяли ста­ти лікарями. Але так скла­лося життя, що мама, Раїса Олександрівна, після медичного училища вчи­тися далі не пішла, вона вже майже пів століття — сільський фельдшер, багато літ завідує Карпилівським фельдшерським пунктом. Ци змалечку постійно бува­ли з мамою на роботі, і до нас додому люди приходи­ли звати її на допомогу. А та­то, Микола Іванович, хоч за фахом і автослюсар, але теж дотичний до медицини - із 2017 року працює в на­шому ЦПМСД водієм медич­ної служби — возить лікарів на виклики.

- Нашу з дружиною спільну мрію про лікарський фах за нас втілили діти, і я дуже гордий за них обох! — додає 63-річний Микола Шинкаренко.

— Свого часу батьки тяжко працювали, щоб да­ти нам із братом гідну осві­ту. Ми — погодки, навчали­ся в Національному ме­дичному університеті ім. О.О.Богомольця (Чер­нігівський філіал) одночас­но (вступали з різницею в рік), а два студенти в роди­ні — це ой як нелегко!

Я обрала спеціалізацію лікаря-дерматовенеролога. Проходила інтернатуру в Чернігівському шкірвен- диспансері, а вже свій про­фесійний трудовий шлях по­чала в Остерській лікарні. Якийсь час займалася і кос­метологією. Потім за управ­лінням на все це стало бра­кувати часу.

Але скоро я знову сумі­щатиму, адже, незважаючи на навантаження, ще про­йшла навчання на сімейного лікаря й укладатиму декла­рації з пацієнтами. На жаль, у медицині є дефіцит кадрів, тож інколи треба відкида­ти, що ти — керівник, і става­ти в одну колію зі своїми ко­легами. Та і я люблю меди­цину всім серцем, хочу бути ближче до пацієнтів і до сво­їх лікарів, проникати у про­блеми первинки, глибше в ній орієнтуватися.

— Я збирався стати анестезіологом, але на четвер­тому курсі зрозумів, що ме­ні більше подобаються орто­педія і травматологія, — роз­казує про себе 39-річний Олександр Шинкаренко. — Інтернатуру я проходив у Козелецькій районній лі­карні, потім за направлен­ням відпрацював у Менській райлікарні й за рік повернув­ся в Козелецьку. Із 2014-го до 2019-го працював в ортопедо-травматологічному відділенні Чернігівської обласної дитячої лікарні.

Керуючи шостий рік Дес­нянським ЦПМСД, Олек­сандр продовжує прийма­ти пацієнтів. А ще сестра і брат закінчили магістратуру і навчаються в аспірантурі (у різних університетах, але за однаковою спеціальністю — «публічне управління та ад­міністрування»), готуються до захисту дисертацій.

64-річна Раїса Олек­сандрівна не приховує мат теринської гордості:

— Я пишаюся своїми ді­тьми і тим, чого вони дося­гни в професії, а ще більше — тим, що обоє лишилися працювати на рідній Черні­гівщині!
Зараз уся медична ро­дина Шинкаренків-Кондратьєвих збирається разом під одним дахом не так часто, як хотілося б. Та коли ці радісні зустрічі стаються, рідні-колеги неодмінно обговорю­ють медичні теми, діляться своїми досягненнями, проблемами. До речі, дружина Олександра Юлія — також медик: працює медичною сестрою у відділенні для хворих із дерматовенерологічними захворювання­ми Чернігівської облас­ної лікарні. І лише чоловік Інни Олексій трудиться в зовсім іншій сфері.

Цікаво, а чи продо­вжиться медична динас­тія?.. У Кондратьєвих — дві донечки: 13-річна Ма­рійка і 6-річна Софійка.
У Шинкаренків — два си­ночки: 10-річний Матвій і 7-річний Кирил. Поки що говорити про майбут­ні професії третього покоління зарано, але, може, і хтось із них також піде ме­дичним шляхом.

Інна й Олександр до­дають, що вся їхня родина і ввірені їм заклади одра­зу перейшли на відзначан­ня професійного свята вже в нову дату. Щоправда, від­коли почалася війна, ні вдо­ма, ні на роботі гулянь не влаштовують, мовляв, не на часі. У День медичного працівника у своїх Центрах сестра і брат збирають ко­лективи, вітають, дякують за роботу, після чого всі йдуть по робочих місцях.

— Користуючись наго­дою, вітаємо з професійним святом усіх наших ко­лег, які присвятили свої життя медицині і допомозі людям!
До привітання Інни й Олександра доєднуємось і ми, гартівці. Зичимо всім медикам здоров'я, витримки і мирного неба!

Джерело: газета "Гарт", Аліна КОВАЛЬОВА

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)