Квітучий рай Алли Воловенко

Алла Воловенко

Зазвичай перехожі з цікавістю й подивом поглядають на це обійстя у Лісових Хуторах, що розташувалося обабіч центральної дороги села, що веде з Носівки на Мрин. Власне, їхній інтерес прикутий не стільки до самого будинку в оточенні розкішних берез, скільки до розташованої за ним земельної ділянки, яку добре видно з асфальтівки. Бо якщо інші сільські городи там засаджені картоплею, цибулею, іншими овочевими культурами, то тут з ранньої весни й до пізньої осені розкошують… квіти.

Квітами на городах в українців навряд чи можна здивувати – у нас з давніх давен поруч з городиною сусідять квіти. Простенькі й невибагливі нагідки, чорнобривці, красолі, кручені паничі й матіола завжди бриніли біля осель, на обніжках картопляних плантацій та на баштанах, милуючи хазяйське око й захищаючи городину від шкідників. Але щоб віддати під них весь город?!



Куди їх стільки - на продаж чи ж тільки заради краси?!

Господиня цього обійстя Марія Тертишник вже звикла до подібних запитань, тож зазвичай тільки усміхається, пояснюючи, що то все донька Алла, приїжджаючи на гостину, ніяк не натішиться квітами, з ранку й до вечора пораючись у своєму квітковому «королівстві». Власне, саме там застали Аллу Миколаївну й ми, днями завітавши у Лісові Хутори.

У робочих рукавичках, з садовими ножицями в руках жінка саме схилилася над одним з лавандових кущів, вправно формуючи крону. Вранішнє серпневе сонце ще не встигло спити останню росу на ніжно-фіолетових суцвіттях, та в лавандових міжряддях, по хазяйськи вистелених агроволокном, вже лежали купками прив’ялені квіткові зрізи, а все повітря навколо було наповнене терпкуватим пряним ароматом цих ніжних квітів.

«Я дуже люблю квіти, - усміхається Алла. -Але коли твій дім аж на вісімнадцятому поверсі, то вирощувати їх не так вже й просто. Тому за будь-якої можливості родиною завжди поспішали до батьків у наші рідні, зелені й мальвничі Лісові Хутори. Спочатку просто навідували, а коли батьки постарішали, й тепер ось мама вже залишилася одна, допомагаємо по господарству, на городі."

Від Алли довідалися, що свою квіткову плантацію на городі вона започаткувала кілька років тому - з кількох рядів лаванди. Її батько на той час тримав невелику пасіку, тож щоб бджолам не доводилося далеко летіти за нектаром, донька вирішила поєднати приємне з корисним – висадила перших чотири ряди лаванди. Частину розсади виписала через інтернет, щось купувала на ринку та замовляла у знайомих квітникарок. На жаль, Микола Павлович не довго тішитися доньчиними медоносами, коронавірус виявився сильнішим. А вона серцем прикипіла до цих квітів, тож і далі продовжує займатися їх вирощуванням. Наразі у неї на городі два сорти англійської вузьколистої та лавандину. До речі, від Алли ми вперше довідалися, що «лаванда» і «лавандин» - це різні рослини.

«Насправді вони дуже схожі, хоч у лавандину дещо різкіший аромат, він більше містить ефірних масел та має вищу, ніж у лаванди, квітконіжку. Лавандин не наділений лікарськими й кулінарними властивостями, як лаванда, він не заспокоює, а навпаки, тонізує. Це гібрид, а тому насінням, як лаванду, котру можна висівати навіть взимку, він не розмножується – тільки поділом куща або живцюванням…»



« Знаєте, у нас же і в дворі та в саду теж багато квітів – починаючи з першоцвітів і затим традиційних літніх троянди, хости, гібіскусів, навіть рожева німфея квітує у маленькому штучному озерці. Традиційно на городі чорнобривці, цинії, нагідки. А тут у мене ще є кілька сортів сортових ірисів, у тому числі й білих карликових. Ще продовжують квітнути гладіолуси, вони цього літа не такі розкішні, як торік, але теж гарні . Нещодавно почала вирощувати перовські - це такий ароматний напівтрав'янистий чагарник, який зовні й за ароматом трохи схожий на лаванду, шавлію та полин разом взяті. Ще дуже люблю декоративні багаторічні трави - тут у мене є міскантуси, низькорослі й високорослі пінесетуми. Далі, біля моїх улюбленців- еріантусів аравійських по обидві сторони доріжки, ще й зараз цвіте дигіталіс, або його ще називають наперстянкою. Добре прижився й вже не перший рік зимував у відкритому грунті моя гордість - диво-кактус опунція…»

За словами Алли, догляд за всією цією красою її зовсім не обтяжує, хоч роботи завжди вистачає. Більшість рослин тут багаторічні, тож потребують значно ретельнішого догляду, ніж однорічні. Це й полив, догляд за сіянцями та саджанцями, видалення старих пагонів, обрізка й формування крони, підживлення, скопування, мульчування грунту, підготовка кущів до зимівлі тощо. Якщо сама не справляюся, допомагає мама. Хоч і бурчить іноді, але завжди за потреби допомагає чоловік та брат Валерій – покосити, наносити води, скопати грядки тощо. Коли починається масове цвітіння й встатковується гарна погода, ми виносимо сюди дачні стільчики, й вранці виходимо сюди з філіжанкою запашної кави, милуючись цією красою..»

«Зазвичай вирощуючи мало не у промислових обсягах таку кількість квітів й декоративних кущів та інших рослин, люди продають їх»- розмірковую.

«Та не вмію я торгувати квітами, - ніяковіє моя співрозмовниця. – Якщо хтось просить продати чи подарувати - не відмовляю. Для мене ж це не важка та виснажлива праця, а справжнє задоволення, заняття для душі, а це не завжди вимірюється матеріальним. Ще мені дуже подобаються різноманітні локації та фотозони з квітів та плодів, котрі у містах нерідко облаштовують у парках, скверах й навіть біля кафешок, іноді - на обочинах доріг біля соняшникових та пшеничних полів.
Подібними знімками люди часто діляться в соціальних мережах. У минулому році я теж збиралася облаштувати подібну серпневу локацію й поміж своїх квітів, але для неї не вистачало декоративних гарбузів. Цьогоріч, було, посіяла такі гарбузи й ось – дивіться, що вийшло…."
Подивилися. Помилувалися. А й справді - гарно ж як!

Джерело: Газета Ніжинщини "ВІСТІ"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)