На Чернігівщині виведено жито, якому в світі немає рівних

Рекордними врожаями зернових, які в останні роки збирають в Україні, вітчизняні аграрії, та й держава в цілому, не в останню чергу мають завдячувати вченим-селекціонерам. Саме їхня, з першого погляду, непомітна, але копітка й наполеглива праця з підвищення врожайності сільськогосподарських культур, стійкості до хвороб та кліматичних змін проростає на полях щедрим колосом.

Зокрема, на Носівській селекційно- дослідній станції Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААНУ, за 100 років її діяльності створено й зареєстровано 70 сортів різних сільськогоспкультур - озимого жита, ярого ячменю, вівса, конюшини, люцерни, цибулі, огірка. Значний внесок у загальну справу за чотири десятиліття роботи на Чернігівщині зробив доктор сільськогосподарських наук, професор Національного університету біоресурсів і природокористування України, головний науковий співробітник і завідувач лабораторії Носівської СДС Віктор Скорик. На сьогодні він - єдиний в Україні селекціонер жита з понад 40-річним досвідом. Його кореспондент УКРІНФОРМу і запросив до розмови.

- Вікторе Варфоломійовичу, відколи Ви займаєтеся селекцією жита і що вважаєте головним у своїй роботі?

- Працювати на Носівську селекційно-дослідну станцію я прийшов у 1975 році, після захисту дисертації в Інституті землеробства. Головною доктриною моєї селекції відразу стало завдання змусити рослину працювати на врожайність зерна. Концепцією ми з колегами обрали створення сортів, стійких до вилягання.

Тому що жито було заввишки десь 2-2,8 м і за найменшого пориву вітру лягало. І, перш за все, те, в якого був крупний колос. Вирощування жита зайшло тоді в глухий кут: що більше даєш йому добрив, сієш у більш родючий грунт, то швидше воно вилягає.

Комбайни, які було на той час, не могли його зібрати. Коли ми створили нові короткостеблові сорти і запропонували їх у виробництво, це значно полегшило збирання жита і підвищило урожайність.

Зокрема, в Семенівському районі Чернігівщини, завдяки нашому першому короткостебловому сорту Боротьба врожайність жита зросла утричі. Це було у 1994 році. Через рік ми передали в державне сортовипробування теж низькорослий сорт Воля.

Він мав більше зерно, але був майже позбавлений стійкості до таких шкодочинних хвороб, як борошниста роса та бура стеблова іржа. Нові сорти створювалися поступово і були в чомусь досконаліші за попередні. Нині ми пропонуємо сільгоспвиробникам 13 сортів жита і навіть ту стареньку Боротьбу, яка може рости на менш інтенсивних грунтах.

- Як створюються сорти, стійкі до хвороб?

- Ми маємо єдиний на всьому пострадянському просторі високоінтенсивний фон для перевірки рослин на стійкість до хвороб. Це спеціальна ділянка, заражена патогенами, грибами. Наше жито тут сіється вже понад 40 років. Збираючи врожай, ми відбираємо зерно, що проявило стійкість до інфекцій і розмножуємо його. Донори, створені нами, стійкі в Німеччині, Росії і навіть Аргентині. Серед наших сортів, стійких до названих мною хвороб, - Дозор, Синтетик-38, Хлібне, Забава, Ідилія. Очікуємо на включення до Державного реєстру сорту Жатва, наступного року сподіваємось зареєструвати Кобзу.

Цей сорт іще проходить випробування, але врожайність його дуже висока - до 80 ц/га. Кобза стійка до іржі і має надзвичайно велике зерно.

У сортовипробуванні перебувають також Лірика і Налите. Останній - це довго- і крупнозерний сорт із масою тисячі зерен 62 грами. Це дуже багато, тому що в решти сортів максимум - 36-40 грамів. Більш крупнозерних сортів у світі немає, це я точно знаю.

- Тобто, Ви створили "найкрупнозерніший" у світі сорт жита?

- Це ще не зовсім сорт, це - зразок, який проходить випробування. Загалом, останні наші сорти мають вищу масу, ніж виведені раніше. А в сортовипробування передані такі, що важать 60 і навіть 90 грамів.

- То я Вас вітаю! А врожайність якого з Ваших сортів є найвищою і на яких грунтах?

- Зараз врожайність визначається не стільки сортами, як їхньою агротехнікою, технологією вирощування. Сіяти наше жито на поганих, недостатньо підготовлених грунтах немає сенсу, адже будуть лише збитки. Краще при вирощуванні все-таки дотримуватися усіх наших рекомендацій - ми детально виписуємо їх для кожного сорту - і отримувати максимальний урожай. У господарстві "Агродім" Бахмацького району Чернігівщини, наприклад, сорт Воля дав 98 ц/га.

- Середня врожайність жита на Чернігівщині ледь перевищує 20 ц/га. Чи не означає це, що в "Агродомі", скажімо, "перехімічили", тобто, передозували добрив?

- "Пере" тут не буває, це не те саме, що пересолити суп. Вони посіяли жито на полі, де колись було стійло. Земля там була удобрена гноєм, і з цього сорту вони "витиснули" все, що можна. -

Чим нові сорти відрізняються від попередніх?

- Урожайністю. Що новіший сорт, то він урожайніший. Кожен новий сорт жита дає, як мінімум, на 2 ц/га більше, ніж його попередник. Коли я лише починав працювати, для мене великою радістю було досягти 30 ц/га. Нині маємо 80 і навіть 100 ц/га. Але це лише на дослідних ділянках із чорноземом і витримкою всіх агротехнічних заходів. У Сосниці, Семенівці, Ріпках і на Житомирщині стільки не буде. Хоча остання бере в нас багато насіння.

- Якими засобами Ви підвищуєте врожайність жита?

- Селекцією, відбором зразків, стійких до вилягання, з більшим і важчим зерном... Ми відбираємо зернину від зернини за десятьма показниками - кількісними і якісними.

- В Україні всі бояться ГМО. Чи застосовуються ці технології під час селекції жита?

- Ну, боятися ГМО не треба, весь світ зараз іде цим шляхом. Але в нас для застосування біотехнологій просто немає матеріально-технічної бази. У мене стоїть мікроскоп, у який я можу подивитися, ото й усе. Ми все робимо "на коліні", матеріальне забезпечення вкрай незадовільне. Обладнання і техніка на Носівській станції лише ті, що залишилися з радянських часів. От колега в мене просить позичити молотарку, а я не даю. Бо наступного року мені нічим буде обмолотити своє жито. Так він кладе свої снопи у мішок і молотить вручну.

- Останніми роками ми маємо то надто спекотне літо, то незвично люту зиму. Чи витримують їх Ваші сорти?

- Усі наші сорти - морозостійкі. З житом я працюю 42 роки, і жодного разу загибелі його від морозу не було. Жито витримує мінус 19,5 градуса у вузлі кущіння. Нижча температура повітря, звісно, буває, але зазвичай на грунті є сніжок. Були зими й малосніжні, і безсніжні, але загибелі жита не спостерігалося. Пшениця, бувало, гинула: вона витримує мінус 17. Жито від неї відрізняється також більшою посухостійкістю, а в поліських і лісостепових районах дає вищий урожай. Жито потребує менше вологи і посушливі періоди переживало нормально. Його схожість була стандартною - 92- 95%.

- У яких областях України Ваше жито має найбільшу популярність?

- Телефонують із Донецької області і просять дуже багато насіння. Дніпропетровська звертається, Крим, буває. Не кажу вже про Кіровоградщину, Полтавщину, Харківщину... Майже по всій Україні сіється наше жито. Хоча найбільше його виробляє і, відповідно, споживає Чернігівська область. За її межі зерно і житнє борошно майже не вивозяться. Хоча вживати житній хліб вкрай необхідно мешканцям забруднених радіонуклідами територій та в місцях розробки поліметалів - Павлограді, Жовтих Водах, Дніпродзержинську, Олександрії, Петровому, Донецьку, Луганську, Запорізькій області. Працівникам, зайнятим у сфері ядерної енергетики, і шахтарям треба за день з'їдати не менш як 300 г житнього (а не чорного, як кажуть) хліба. Це актуально також для дітей (починаючи з грудного віку) та літніх людей. Зважаючи на високе радіоактивне і хімічне забруднення української території, споживання житнього хліба населенням, я вважаю, необхідно всіляко заохочувати.

- Нині агровиробники "вдарилися" у виробництво кукурудзи, сої, соняшнику - культур, які добре йдуть на експорт. А українське жито конкурентоспроможне на міжнародному ринку? Мені доводилося чути, нібито більша частина його врожаю має низький гатунок і годиться лише на корм худобі, тому, мовляв, за кордоном його й не купують.

- Неправда! На наших землях можна вирощувати найякісніше жито. Його якість зростає з півночі на південь і з заходу на схід. Україна займає унікально вигідну еколого-географічну позицію для виробництва найбільш конкурентного в Європі і світі житнього зерна.

Якщо, скажімо, Німеччина продає своє жито як високоякісне, то нам і Бог велів. Для власного споживання (випічки хліба) німці купують жито в сусідній Польщі, бо там воно якісніше. Своє ж продають за кордон.

До речі, в Німеччині жито сіється на площі 1,5-2 млн. га. У нас - на близько 300 тис. га, це дуже мало. Адже 100 років тому було 12 млн га. Російська імперія, частиною якої тоді була й Україна, продавала жита більше, ніж США, Канада, Австралія і Європа разом узяті. Вона була світовою житницею, в основному, завдяки Україні, Прикавказзю і Донському краю. Тоді люди усвідомлювали користь цієї культури для здоров'я і вживали багато житнього хліба. Нині жито набуває популярності в Китаї, там уже його вирощують утричі більше, ніж в Україні, хоча раніше не сіяли.

Цікаво, що 3-4 роки тому на стажуванні в нашому університеті був китайський науковий співробітник. Я дав йому зразки жита - мені не шкода, хай бере. А тепер чую, що Китай уже сіє жита більше за нас. Прикро...

Коли я був у Німеччині, пропонував німцям: "Купуйте жито у нас". А вони кажуть: "Ми вас не знаємо". Це тому, що ми втратили звання житниці. Міністерство економіки цим питанням не переймається, МЗС теж. Хоча потрібно. Адже коли ми вийдемо на зовнішній ринок зі своїм житом, нам там не зрадіють ані Німеччина, ані Росія. Але ми повинні якось пробиватися, тому що наше жито краще, більш урожайне і якісніше за білковим складом.

- Окрім селекційної роботи на станції, ви ще й викладаєте в столичному університеті?

- Так, я викладаю у магістрів на кафедрі селекції і генетики. Їздити до Києва електричкою - це треба мати терпець. Але мені цікаві студенти, серед них я теж веду "селекційну роботу". Бачу - з цього хлопчика буде толк, а з того - ні, бо він городянин із якимись заумними теоріями. Отже, хай іде до кого іншого... У мене захистилося вже п'ять аспірантів, усі працюють за обраною спеціальністю, дві дівчини - доценти Києво-Могилянської академії.

- Дякую Вам за цікаву й пізнавальну розмову. Бажаю Вам щастя, здоров'я і наснаги на багато років плідної праці. А ще - давно заслуженої Вами і Носівською станцією підтримки від держави. Як моральної, так і матеріальної.



AgroNews

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (8)