Мама втекла, але лишився люблячий тато

20-річний Андрій Цукерник із села Мохнатин Чернігівського району сам виховує восьмимісячну доньку Катрусю, з якою проживає в соціальному центрі «Батьки і діти разом», бо Маша, мати дівчинки, їх покинула.

Кохання з першої... літери

Історія цих людей розпочалася навесні минулого року. Молоді батьки з Мохнатина (йому 19, лише 16 років) раділи народженню донечки і мріяли про щасливе майбутнє. Та не все так сталося, як бажалося.

Андрій і Маша знайшли одне одного у звичний, як для нашого часу, спосіб - в Інтернеті. Ми тільки познайомилися і в той жe день зустрілися, - розповідає Андрій. - Через декілька місяцв стали жити разом, винаймаючи квартиру в Чернігові. Я закінчив училище №15, працював у Києві слюсарем. Коли Маша закінчила 9-й клас,переїхали до моєї мами в село Мохнатин. Я дуже зрадів коли кохана сказала, що вагітна. Ні про які аборти і не думали, незважаючи на те, що, офіційно одруженими ми не були! Та життя в селі не склалося. Мама з невісткою не вживалися, та й місця в маленькому будинку нам не вистачало. На допомогу нам прийшла голова Мохнатинської сільської ради Любов Юрченко...»

Пані Юрченко в телефонній розмові з кореспондентом «Чернігівщини» підтверджує: «Коли я дізналася, що Маша вагітна, то зателефонувала в Чернігівський районний центр соціальних служб, дітей і молоді. На мій дзвінок відгукнулась спеціаліст центру Світлана Пономаренко. Вона приїхала до нас у Мохнатин, ознайомилася з матеріально-побутовими умовами, в яких проживала дівчина, і виписала їй направлення в соціальний центр у зв’язку з вагітністю неповнолітньої. А ще допомогла зібрати всі необхідні документи (на той час у Маші з усіх документів було лише свідоцтво про народження... туркменською мовою і довідка про громадянство Російської Федерації). Так Маша потрапила в соціагіьний центр».

Втекла, залишивши дитину

«Коли Маша до нас потрапила, їй залишався тиждень до пологів. Ніяких документів вона при собі немала, - згадує Ольга Філіпінська, директор Чернігівського обласного соціального центру матері і дитини «Батьки і діти разом». - Народжувати поїхала з нашого центру, пологи були не з простих, бо у неї вроджена вада серця. Робили кесарів розтин. Щоб Маші прийняли пологи безкоштовно (згадана операція коштує приблизно 1300 грн.), тобто за рахунок міського бюджету, ми написали лист головному лікарю міського полового будинку. Він не відмовив. А вже так званий «родовий пакет» дівчині ми дали в центрі. Після виписки з пологового вона з дитиною повернулася до нашого центру. Андрій же працював на той час у пекарні села Довжик, але до своїх дівчат приїжджав, дуже часто! Весь вільний час проводив з ними, словом, допомагав, як міг, - продовжує пані Ольга; - Та вже через кілька місяців ми дізналися, що Маша (знову ж таки в Інтернеті!) познайомилася з якимось хлопцем. І одного дня вона просто втекла з центру разом з двомісячною дитиною, вилізши вночі через вікно. Звичайно ж, ми повідомили в міліцію. За допомогою правоохоронців уже за два дні молоду маму знайшли в селищі Семиполки (це десь під Києвом), де та (і дитина також) проживала з новим знайомим.

Але через декілька годин після того як міліція повернула матір з дитиною до нас, Маша знову втекла. Цього разу дитину вона покинула».

За законом, коли мати покидає дитину, міліцією складаються акт і дитина вилучається - спочатку в дитячу поліклініку, після чого вона потрапляє в дитбудинок. І хтозна, як склалася б подальша доля Катрусі, якби вона не мала такого батька.

В кімнаті, де живуть Андрій з донькою, тепло і затишно... Дитяче ліжечко, іграшки... Все необхідне для розвитку і проживання дитини.

- Коли Маша втекла, я забрав Катю до себе, — розповідає Андрій. - Та після спільної з мамою «подорожі» дитина підхопила бронхіт, через що потрапила до лікарні. Два тижні її лікували. Я з роботи звільнився. Мені пропонували віддати Катю в дитячий будинок. Я відмовився. Нізащо не дозволю,- щоб моя дитина росла в дитбудинку! Зателефонував Ользі Казимирівні і попросив допомоги. Вона не заперечувала і навіть посприяла, щоб 'ми з донькою могли жити в центрі, і ось ми вже п’ятий місяць тут.

- Важко доглядати за дитиною самотужки?

- Спершу було важкувато, але швидко звик. Навчився і підгузки вдягатигі кашу варити. Найважче було навчитися купати Катрусю. Та й у будь-яку хвилину тут допоможуть, порадять. А ще сусідки хороші, завжди підтримають. Катруся у мене молодчинка, майже не плаче, вночі спить спокійно. Тільки Коли зубчики ріжуться, капризує, а у нас їх уже два - з гордістю говорить тато.

- З Машею спілкуєтесь? Бодай по телефону?

- Я сам не дзвоню, а вона на Новий рік привітала нас. Та тільки й всього, що привітала. Все. Раніше писала в Інтернеті, так я видалив свою сторінку. Якщо вона нас покинула, то й зовсім не потрібна.

У світі не без добрих людей

В центрі «Батьки і діти разом» проживають мами з дітьми, яким нікуди податися. Перебувати тут можна із сьомого місяця вагітності і аж допоки дитині виповниться півтора роки. Все безкоштовно - харчування, підгузки, одяг та інше. А коли мама починає отримувати від держави гроші на дитину, то годувати й одягати її вона має самостійно.

«Дівчата у нас почуваються як вдома, ми не лише забезпечуємо їх помешканням, їжею і одягом, а й допомагаємо під час оформлення документів, у догляді за дитиною, навіть в отриманні професії. Зараз в нашому центрі перебуває вісім батьків (власне, батько один - наш герой, а інші семеро - матері. - Авт.) і восьмеро діток, - каже Ольга Філіпінрька. - Наймолодшій мамі - 18 років, найстаршій - 25, Але були в нас і 14, і 15-річні. До речі, Маші було 16 років, коли вона народила Катюшу. Наші мешканки - це переважно дівчата із сіл або ж колишні вихованкИ інтернатів».

Про Андрія Ольга Казимирівна говорить лише хороше. Каже, що за дитиною той доглядає не гірше за маму, дисципліну не порушує, а, нещодавно закінчив курси з вебдизайну.

Замість епілогу

Жодні дитячі будинки, притулки і подібні їм установи не дадуть дитині необхідного... Лише в сім’ї дитина почуває себе єдиною і незамінною, навіть якщо ця родина складається тільки з двох осіб. Бо ж «мама» - це перше слово, яке вимовляє дитина. Але, як бачимо, трапляється, що на зміну мамі приходить люблячий і турботливий батько, який зробить все, аби його дитина була щасливою. Саме таким татом є Андрій Цукерник для маленької Катрусі.

м. Чернігів, Чернігівський район

Марія Савіна, газета "Чернігівщина" №4 (384) 24 січня 2013

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (2)