Тетяна Остапенко плете кошики з поліротанга

Наближається Великдень (цього року свя­то припадає на 20 квітня), і господині вже готують усе необхідне до нього. Кожна хо­че, щоб її пасхальний кошик не лише був наповнений традиційною смакотою, а й мав гарний зовнішній вигляд. Оригінальні великодні кошики (і не тільки їх) може зро­бити власноручно 32-річна Тетяна Оста­пенко із села Головеньки Височанської громади на Борзнянщині.

СПАДКОВЕ

— У нашій сім’ї всі творчі, — говорить Тетяна. — По татовій лінії були художники, і в них пішла моя старша сестра Інна — вона про­фесіональна художниця. Молодша, Аліна, співає. І я навчалась на­родного співу в Ніжинському училищі культури і мистецтв імені Марії Заньковецької, але не закінчила його.
Якийсь час мені випало побути завідувачкою Головеньківської філії ЦКП Височанської сільської ради (по-колишньому — Будинку культури), проте з певних причин я звільнилась. Зараз офіційно ніде не працюю. Зате вдома роботи маю вдосталь — є господарство: корови, поросята, інша живність.

А взимку вечори довгі, роби­ти нема чого. Ось мені й захотіло­ся знайти якесь заняття — і ціка­ве, і корисне. В Інтернеті натрапи­ла на білі пасхальні кошики з полі­ротанга, які мені дуже сподобали­ся. Почитала, як їх робити. Довго виношувала цю ідею — плести та­кі на замовлення. Чоловік підтри­мав: «Замовляй і пробуй». Якби не він, я б не зважилась, бо спочатку на матеріали витрачала гроші із сі­мейного бюджету. На перший раз взяла 5 кілограмів поліротанга (це десь 500 метрів). В ютубі пе­редивилася багато майстер-класів. Сама спробувала плести пе­ред Новим роком — саме білі пас­хальні кошики.
Мабуть, це в Тетяні прокинули­ся гени.

— Дідусь Михайло Андрійо­вич (мамин батько) плів корзини з лози, сам її заготовляв. Але його немає вже кілька років, розпитати про плетіння я не встигла. Та й пра­цювати з лозою — це важкий труд. А поліротанг продається вже гото­вий — бери і плети. Є жорсткіший, є м'якший. Мені попався жорсткі­ший. Для рук це важче, зате і виріб з нього буде міцнішим. Якщо поліротанг дуже твердий, перед пле­тінням його можна трішки розігрі­ти феном.
Для основи кошиків я беру пластикові миски або відра. Ціну для замовників розраховую так: скільки метрів ротанга йде на ви­ріб, вартість основи плюс моя ро­бота. За роботу беру небагато, оскільки я ще початківець. Хоча за три місяці вже опанувала різні тех­ніки плетіння: косички, ланцюжки, джгутики різних видів.

Тетяна розказує, як вона тво­рить:
— Беру пластикову ємність, ро­блю в дні отвори (аби вода стікала, якщо це буде кашпо), розмічаю, а потім обплітаю основу поліротангом. Ручку кошика можна просто сплести косичкою, а можна взяти металеву дугу й обплести її. Разом із розмітками кошик можу зробити за пів дня. Якщо ж основа готова, обплету її за три години. Фіналь­ний виріб не потрібно ні покрива­ти лаком, ні ще щось із ним робити.

25 ЗА ТРИ МІСЯЦІ

Можна сказати, що в просуван­ні Тетяниних витворів задіяна вся її родина.

— Перші кошики я віднесла до мами в магазин, і вона їх продала. Чоловік Віталій на роботі розпо­відає про мої вироби, показує на­діслані мною фото — і його коле­ги купують. Замовляють також ро­дичі, сусіди. Син Максим (йому 14 років) — ніби модель для реклами, фотографую його з кошиками для публікації у фейсбуці.

Віталій підтримує мене най­більше і навіть допомагає. Напри­клад, розпилює ланцюжки для під­вісних кашпо (треба з одного зро­бити три). А дренажні отвори шу­руповертом я роблю сама, де по­трібно, спаюю ротанг теж сама.

Вдруге я взяла 20 кілогра­мів поліротанга, і вже залишило­ся десь близько семи кіло. Кра­ще розбираються вироби з кольо­рового матеріалу: у мене є бірюзо­вий, лавандовий, червоний, із на­пиленням — ніби сніжком притру­шений, золотистий тощо.

Загалом я сплела 25 виробів, 11 із них продала, три подарувала — по біленькому кошику мамі, све­крусі та сусідці на 8 Березня. Дня­ми зробила на замовлення також кошик, дві чашки більшого і мен­шого розміру (сусідка замовила на подарунок).

До речі, це дійсно чудовий ва­ріант дарунка на день народжен­ня чи інше свято. Адже, по-перше, це хенд-мейд (ручна робота), а по­друге, ексклюзив — зроблений під побажання конкретного замовника і в єдиному екземплярі.

— Особливо якщо подарунок обираєш тому, у кого все є, а тре­ба чимось здивувати, — додає Те­тяна. — Поки що найчастіше беруть п’ятилітрові кошики саме на Ве­ликдень. Ще в мене є два готових кашпо для квітів у вигляді глечиків. Самій подобаються. Було б гарно поставити їх на ґанок з обох боків. Поки що їх ніхто не купив, адже во­ни чималі, а відповідно недешеві.

Можливо, хтось остерігається брати, бо не стикався з таким мате­ріалом, не знає, як він «поводити­меться» в побуті. А поліротанг дуже практичний і довговічний: не виго­рає на сонці, вироби з нього мож­на ставити будь-де, мити їх водою тощо. Із поліротанга виготовляють лежанки для котів і навіть меблі. До речі, я теж хочу спробувати: чолові­кові замовила зробити каркас для кріселка, далі фантазуватиму.

Джерело: газета "Гарт", Аліна КОВАЛЬОВА, с. Головеньки Ніжинського району

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)