Мешканців Куликівки перелякала старовинна труна, яку хтось підкинув біля вокзалу

Цими вихідними неподалік селища сталася неординарна і доволі загадкова подія, яка не на жарт налякала багатьох селян і ледве не стала причиною виник­нення чергової легенди. Суботнім ран­ком, 22 березня, люди, які добиралися до залізничного вокзалу в Куликівці на першу електричку, на узбіччі неподалік «дівицького» переїзду виявили... труну.

- Ще у п’ятницю їхала повз і звернула увагу, що узбіччя дороги привели до ладу, - розпові­дає 52-річна Наталія Михайлівна, яка їхала до Салтикової Дівиці провідати свекруху. - Весна набирає обертів, тож скрізь закипіла робота з благоустрою. І тут, бачу, теж: місцями почали вирубувати хащі обабіч дороги, повигрібали то­рішню суху рослинність, сміття. Ще місяць тому тут було страшно їхати. І біля сміттєвого баку, що поблизу житлової забудови був гармидер та зарослі. От я і звернула увагу, що тепер стало значно чистіше. Як ось, майже доїхавши до по­вороту, де знаходиться ПП «Єлісєєвські меблі», на узбіччі, біля самісінького асфальту, побачила труну. З несподіванки аж злякалася - чи місце такій речі біля дороги? Зупинятися не стала - а ну ж, як там небіжчик?...

Оскільки місце події - доволі пожвавлена ділянка доро­ги, очевидців було багато. Тим більше, що труна пролежала на узбіччі майже дві доби.

І яких тільки версій не «накидали»! Одні припускали, що труну придбали для похорону і згубили по дорозі (ділянка асфальту, поруч із якою виявили неординарну знахідку, геть вкрита ямами і латками). Інші висували версію, що у селищі орудують сектанти, які таким чином проводять якісь чорні ритуали. Були й інші версії: що у труні дійсно вивезли труп, що це розваги молоді, які знімають нові «тренди» для соцмережі «ТікТок». Не меншого поширення набула версія із наявністю у труні вибухівки, адже, на жаль, теракти з боку російського агресора, з підкиданням вибухівки у громад­ські місця дедалі частішають.

Можливо, саме остання з версій наштовхнула когось із очевидців викликати поліцію. Так чи ні, правоохоронці дійсно виїжджали на місце події, про що редакції «Полісь­кої правди» повідомив поліцейський офіцер громади Юрій Мартинов. Оглянули обабіч дороги відкриту дерев’яну тру­ну, обстежили територію і, не виявивши нічого криміналь­ного, поїхали.

У неділю в обідню пору так само загадково, як і з’явила­ся, труна зникла. І журналісти «Полісянки» з’ясували, куди саме.

- Її привезли у неділю після одинадцятої, - розповідає матушка Олена Годун, дружина настоятеля Свято-Михайлівського храму в Куликівці. - Привіз Володимир Силенко, який доглядає за новим куликівським кладовищем. Дійсно, а куди ж її ще? Тільки в церкву. Тим більше, що при ній можна купити все необхідне для поховання. Але ця - не наша. Таких вже давно не тільки не продають, а й не ро­блять. Видно, що вона давня, та й не по-сучасному зробле­на. І точно не використовувалася за призначенням.

- Ось вона де, - показує настоятель храму Петро Годун, відмикаючи двері сторожки на території церкви. - Стоя­ла на вулиці, але почався дощ, тож ми її занесли сюди.

- Не страшно торкатися такої знахідки? Бо ж серед тих, хто її бачив, сміливців не знайшлося.
- А чого тут боятися? Труна як труна. Вона точно не була у використанні - легенька, сухенька, чиста. Вочевидь, довго десь зберігалася, бо місцями дерево потемніло, зістарилося.

- Як гадаєте, звідки вона могла взятися біля дороги?
- Раніше селяни малу таку практику: за життя купували собі труну і зберігали на горищі до дня смерті, щоб потім ді­тям не турбуватися ще й про це. Ще й досі старі люди мають звичку збирати «на смерть» хустки, рушники, покривала. А раніше зберігали й гроби (про схожий випадок розповідала й матушка, коли один із жителів громади ще за життя при­дбав труни собі й дружині, і заповів дітям, щоб поховали батьків саме в них - авт.). То, може, хтось придбав будинок, де така зберігалася, та й виставив. Мовляв, кому треба — забирайте.

- Не могли її купити у Свято-Михайлівському храмі?
- Точно ні. У нас таких немає, бо всі - оббиті. Та й виго­товлена вона зовсім не так. Нам привозять такі ж дерев’яні, а оббиваємо вже тут. Тож різницю я бачу.

- Скільки коштує найдешевша труна?
- Ціни стартують від тисячі гривень.

- А з цією що будете робити?
- Спершу приведемо до ладу, почистимо. Потім обіб’ємо тканиною. Може, кому й треба буде, то віддамо за пів ціни...

Ось така історія. Звідки з’явилася ця труна та хто її підки­нув - так і лишиться загадкою. Однак, очевидці розповідали, що приблизно півроку тому на цьому ж місці лежав звідкись притягнутий дорожній знак - спершу цілий, потім лише стов­пець. А за тиждень тут же, але впоперек дороги, лежав мета­левий хрест із кладовища. Водії його відкинули на узбіччя, та за годину він знову лежав, ніби ніхто й не чіпав.

То що ж це? Розваги слабких на розум чи прояви потойбіччя?...

Джерело: “Поліська правда”, Марина ІВАНЕНКО

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)