У Жуклях на Чернігівщині готують вареники за особливим рецептом, які не черствіють

Без них не обходились ні хрестини, ні поминки. Вони згадувались у піснях і в казках. На них ворожили, щоб дізнатися про майбутнє: виявлена в начинці (клали спеціально) — до багатства, червоний — до кохання, часник — до труднощів... монетка — до грошей, перець — до випробувань.
Це — про одну з найулюбленіших страв українців — вареники. 8 жовтня в багатьох країнах світу відзначали їхній день.
У Жуклі на Корюківщині вареники готують за особливим рецептом.

— На дріжджах і соді, — розказує староста Ірина Прохоренко. — Не лише виходять апетитні, а й не черствіють навіть на другий день. Якщо, звісно, залишаються, — усміхається. — Бо від цієї смакоти за вуха не відтягнеш: варенички розлітаються вмить.
До пів літра теплої сироватки чи кисляку місцеві господині додають чайну ложку сухих дріжджів, одне яйце, 1/3 чайної ложки соди, сіль і цукор за смаком і, звісно ж, борошно. Тісто вимішують, щоб не прилипало до рук, і дають підійти хвилин 15. Готують на пару. Хтось — у мультиварці, хтось давнім перевіреним способом: обв’язують каструлю з водою марлею, після закипання води викладають на марлю вареники і накривають кришкою — далі пара зробить свою справу.

Варіантів начинки, продовжує Ірина Вікторівна, безліч.
— Я найбільше люблю з чорницею і малиною. Такі вареники подаються зі сметаною або мішанкою з ягід. Також дуже смачні із сирною начинкою.
Діловод нашого старостату Олена Литвиненко ліпить вареники із желейними цукерками. Вони в неї виходять невеличкі, дуже акуратні.

Ірина Прохоренко готує вареники і сама, і разом із мамою Валентиною Миколаївною.
Одна з найпопулярніших у Жуклі страв — юшка на м’ясному бульйоні із сухими грибами та квасолею. Раніше додавали ще консерви з кільки. Тепер варять із хребтами лосося. Шкода, що грибів цього року мало через посуху. Та в багатьох є торішні запаси.
Ще одна страва, байдужих до якої в селі не знайдеш, — налисники. Але щоб були обов’язково з печі — на газу такі не виходять. «Скуштуєш раз — смак запам’ятаєш на все життя», — кажуть селяни.
Налисники дуже любив наш відомий земляк Василь Устименко, говорить Ірина Вікторівна. Людина надзвичайно шанована (генерал-майор, фундатор Державної фельд’єгерської служби України, керівник Національного бюро розслідувань, дійсний член Українського товариства «Інтелект нації». — Авт.). Бував на багатьох високих прийомах. А приїде в рідне село — ніякого іншого пригощання не треба, крім налисників. Вони були одним із яскравих спогадів його дитинства.

Василь був наймолодшим у сім’ї — всього в Євдокима і Агафії Устименків було п’ятеро дітей. Двоє померли в голодні 30-ті роки. Під час Другої світової батько пропав безвісти. Трьох дітей мати піднімала сама. Традиційні сільські налисники були для них найкращими ласощами.

Він дуже допомагав селу — почистити ставок, відремонтувати дорогу, облаштувати церкву. Був спонсором кожного Дня села — він у нас на День Незалежності. Тоді ми готували стільки налисників та вареників, що вистачало і своїм, і гостям.
На жаль, у 2020-му Василя Євдокимовича не стало. Потім почалася повномасштабна війна. Тож поки що готуємо тільки вдома.
Фестиваль вареників у Жуклі намічений на «після Перемоги».

До теми
Вважалося, що вареники мають магічне значення. Селяни готували їх того дня, коли телилася корова. Це мало забезпечити їй здоров’я і плодовитість.
Сьогодні у світі існує понад 500 варіантів цієї страви. Варіантів начинок іще більше. Останнім часом дехто готує вареники навіть з оселедцем і цибулею.
У 2006 році в Черкасах відкрили пам’ятник варенику. З цієї нагоди тут зварили вареник вагою 70 кг і завдовжки 174 см!
Щороку на «Буковелі» традиційно проходить фестиваль вареників. У 2013-му там зліпили найбільшого у світі вареника зі снігу.

Джерело: газета "Гарт", Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)