Перукарка Леса Шепель робить клієнткам вишиванки на волоссі

Катя Шепель (зліва) та Катя Сидоренко, патріотичні зачіски вже зробили

З початком повномасштабного вторгнення Україну просто-таки заполонив тренд на все національне. І якщо вишиті сорочки, національні елементи декору в інтер'єрі та різні патріотичні сувеніри вже стали звичними, то деякі креативні ідеї справді вражають. Скажімо, віднедавна в Прилуках можна зробити патріотичну зачіску — завдяки вмілим рукам 44-річної майстрині перукарського мистецтва Лесі Шепель ваше волосся заграє барвами української вишиванки. Унікальну піксельну техніку фарбування волосся Леся опанувала зовсім недавно, та вже активно використовує її в роботі.

— У професії я вже 23 роки. Мріяла стати перукарем ще зі школи. Пам’ятаю, як намагалася зробити якісь цікаві зачіски подругам і сестрі, інколи навіть стригла їх (правда, не завжди вдало). Та оскільки свого часу я закінчила музичну школу за класом баяна, батьки радили мені вступати до педколеджу. Я ж педагогом себе не бачила зовсім. Тому вичекала, поки закінчиться прийом документів, пішла в навчальний заклад і тоді з майже чистою совістю сказала батькам, що не встигла — документів уже не приймають, — сміється Леся. — Коли ж у нашому ПТУ з’явився набір на спеціальність «перукар», пішла не задумуючись. Навчання тривало всього рік, за цей час викладачі дали нам базу — основу жіночих і чоловічих стрижок, фарбування. Я зрозуміла, що мені цього замало, і після закінчення ПТУ подала документи в Київський інститут побутового обслуговування. Отам уже й вивчилася на художника-модельєра, викладача перукарського мистецтва. Можна сказати, що я перукар із вищою освітою.



Леся Шепель на робочому місці

В інституті ми, як і всі, вивчали загальні дисципліни, а також свої спеціальні, наприклад історію зачіски, живопис, колористику, косметологію, візаж, моделювання зачісок і багато-багато іншого. Чого тільки не доводилось там робити! І черепи різної форми малювати, і фарби замішувати, і грим декоративний накладати. Основна ж практика, перукарська, проходила в салонах при інституті. Приміщення нашого навчального закладу мало чотири поверхи: верхні три були відділені під аудиторії для навчання, а весь перший поверх складали салони для практичної підготовки. Там під наглядом кураторів ми робили стрижки, фарбування і зачіски реальним клієнтам. Зазвичай їх не бракувало. Люди заходити в ці салони не боялися, бо все-таки працювали там студенти інституту, які навчалися не один рік. Та й наші послуги були безкоштовними. Звісно, бувало, що за роботу нам давали якісь гроші — хто скільки зможе, але загалом усе це було лише для практики. Коли ж клієнтів у цих салонах не було, ми виходили в місто, виловлювали людей біля метро і запрошували до нас. Ну і стригли — фарбували одне одного. Отам уже я й отримала свої основні знання і професійні навички.

НА РОБОТУ — У ПРИЛУКИ

Першим робочим місцем Лесі Шепель став салон «Влада» в Прилуках. Насправді початок роботи для кожного майстра — це дуже важко. Маєш багато працювати, щоб знайти своїх постійних клієнтів. На це можуть піти роки. Власне, так було і в мене, — зізнається вона. — У салоні «Влада» я проходила практику на останньому курсі. До речі, це був єдиний салон, який погодився мене на ту практику взяти. А коли я нарешті підписала щоденник практики, власники «Влади» несподівано сказали, що після захисту диплома чекають мене на роботу. Ось я й повернулася в Прилуки. «Влада» була одним із перших справжніх салонів краси в нашому місті, де використовувалось професійне обладнання і фарби для волосся. Дівчата, які там працювали, вже мали своїх постійних клієнтів, мої ж набиралися не дуже швидко. Соцмереж тоді не було, працювало лише, як то кажуть, сарафанне радіо. А тому у «Владі» я була як черговий лікар у лікарні. Усі розбіглися щось святкувати, а я сиджу в салоні, усі ввечері йшли додому, а я сиділа до закриття. Так тривало десь три роки. Лише коли я вийшла на повну базу постійних клієнтів, господарі салону нарешті відпустили мене у вільне плавання — я могла сама формувати свій робочий день.
За роки роботи Леся Шепель стала справжнім майстром-універсалом, але при цьому вона дуже любить навчатися, віднаходити в роботі щось нове і незвичайне, ну і, звісно ж, має свої вподобання.

— Бути мегапрофесіоналом в усіх напрямках неможливо. Краще обрати те, що тобі найбільше до вподоби, те, що в тебе виходить найкраще, і сконцентруватися на ньому. Наприклад, я майже відмовилася від чоловічих зачісок. Хтось каже, що це просто, для мене ж — навпаки. Це математика, дуже точна робота, бо черепи в усіх різної форми і кожному треба ідеально підібрати всі параметри стрижки. Це не означає, що в мене зовсім немає клієнтів-чоловіків, але я більше люблю працювати з довгим волоссям. Стрижки, фарбування, зачіски... Взагалі, якщо говорити про волосся, то зараз у моді мінімалізм. Якщо стрижки, то рівні, правильні форми, якщо фарбування — то більше натуральних кольорів, не надто яскравих. Якщо зачіски — то локони або хвилі. І, що радує, все частіше й частіше клієнти цікавляться не лише красою, а й здоров’ям волосся. Ця тема мені також дуже близька. Тільки недавно я проходила останній професійний курс із відновлення волосся — ботокс і кератин. Це не лише цікаво, а й справді дієво. І це головне — із салону краси людина має виходити задоволена і впевнена в собі!

НОВУ ТЕХНІКУ ВИПРОБУВАЛА НА ДОНІ

Взагалі участь у різних курсах для підвищення рівня своєї майстерності Леся бере дуже часто.

— Не люблю онлайн-курсів, це не моє. А ось наживо... Нові технології фарбування, нові форми стрижок — це ж цікаво завжди, навіть коли здається, що ти вже все знаєш. А ще, коли потрапляєш в оточення десятків професіональних перукарів, то інколи можеш більше взяти навіть не від свого лектора, а саме від них — піддивишся якусь їхню «фішку», розпитаєш про якусь техніку. Це дорогого вартує! Є майстри, за якими я постійно стежу в Інтернеті, інколи ж на очі потрапляє хтось зовсім незнайомий, але з чимось несподіваним. Отак якось випадково я побачила роботи Катерини Чернець із Києва. Вишиванка на волоссі — це було щось неймовірне! Вона мене вразила настільки, що я вже тоді знала: тільки-но в Катерини буде якийсь майстер-клас, я обов’язково візьму в ньому участь. І ось це сталося!

Техніку «вишиванки на волоссі» київська колористка, артдиректорка салону краси Катерина Чернець розробляла протягом трьох років, узявши за основу технологію піксельного фарбування, засновниками якої є команда іспанських колористів.

Робота ця надзвичайно складна і тривала, бо це також математика — фарбувати треба кожне пасмо окремо, ще й кількома кольорами, пояснює Леся.

— Моєю першою клієнткою стала донька Катя (14 років). Вишиванку на її волоссі я робила протягом двох днів. У перший день освітлила пасмо, на яке вона мала наноситись, а на другий уже фарбувала. На саме фарбування пішло п’ять годин, хоч робила я його не сама, а з помічницею Вікторією. Перед цим ще окремий час виділила на заготовку схеми — спочатку кожен орнамент я наношу на картон, а потім промальовую кожен квадратик за цією схемою на волоссі. При цьому змивати фарби потрібно дуже швидко, бо кольорові елементи можуть перейти на білу частину, хоч ми й захищаємо різними спецзасобами. Без асистента тут ніяк. Робота дуже кропітка, але ж і гарна! Коли ми йшли з Катею із салону додому, то увагу на її волосся звертали всі, а в школі навіть чекали, поки вона прийде, щоб подивитися вживу, бо припало це фарбування на канікули і в цей же час вийшов сюжет про нашу вишиванку на волоссі на місцевому телебаченні.

Взагалі ж, ще коли я тільки вчилася це робити, розуміла, що таке клієнтам може не зайти, але сподівалася, що хоч один бажаючий та знайдеться. А виявилося, що людям це цікаво! Я вже маю чимало замовлень на таку роботу, причому від клієнток різного віку — не лише молоді, а й жінок, яким за 50. До того ж розглядаю ще один варіант — знімні пасма з натурального волосся з вишиванкою. Все-таки треба розуміти, що це фарбування, яке з часом змиватиметься, як і будь-яке інше. Окреме ж пасмо може стати знахідкою для тих, хто хоче, можливо, не щодня, але час від часу прикрасити таким чином своє волосся. Зробити таке пасмо теж непросто — це так само довго і недешево, зате використовуватиметься воно довго. Що ж, побачимо, як воно піде далі. В одному я впевнена: цей тренд триматиметься довго, бо від свого національного колориту українці навряд чи вже відмовляться. Ми нарешті навчилися цінувати своє і пишатися своїм, автентичним, а не бездумно запозичувати чуже!

Джерело: газета "Гарт", Катерина Дроздова

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)