Як працюється коням на державній службі

Конюх Михайло Коптєв зі своїм Каштаном

На  утримання цих благородних тварин виділяють кошти. Користь очевидна. Всі б чиновники приносили стільки користі! От ми й спробували з’ясувати, скільки області коней в законі.

В освіті
Кінь каштан працює у дитсадку 19 років
На галявині за Добрянськими яслами-дитсадком «Івушка» мирно пасеться кінь. Це Каштан. Уже 19 років він допомагає діткам. Возить їжу, дрова, брикет. Готують тут на грубці. Опалення в яслах-садочку ще пічне. Можуть обігріти приміщення, коли треба. Є парове опалення.
— Взяли Каштана ще у 1989 році, — згадує колишня завідуюча дитсадком Тамара ДЗЮБА. — Він був жеребчиком. Такий, як кізочка. Ледве на ногах стояв. І їсти його вчили. А взяли у вербівському колгоспі.
Доглядає Каштана конюх Михайло КОПТЄВ. У садочку працює 15 років.
— Я сам для Каштана все заготовляю, — розповідає Михайло Якимович.
— На території садочка траву викошую. Але цього дуже мало. Ще сільрада дозволяє на своїх землях косити.
А завідуючий Добрянськими яслами-дитсадком «Івушка» Сергій ФАСТЕНКОВ додав:
— Ми Михайлу Якимовичу і відпустку спеціально влітку даємо, щоб він накосити для коня міг. — І віз є, і сани. Він сам змайстрував. Та й збрую свою приніс.
— Доглядаю за Каштаном сам, — продовжує Михайло Коптєв. — Годувати коня не один раз на день потрібно. Зараз він у мене вдома стоїть, у сараї. Дозволили.
— Сарай при дитячому садочку вже потребує ремонту, — говорить завідуючий Сергій Іванович. — А у Михайла Якимовича вдома всі умови.
— Крім сіна та соломи, чим ще годуєте?
— Овес сам купую, — говорить Михайло Якимович.
— А ще Каштану дістається все, що недоїли діти. А також, так би мовити, відходи виробництва, очистки картоплі, інших овочів, — розповідає Сергій Іванович.
Разом з Михайлом Якимовичем Каштанчик працює на ділянці на території садочка. Дозволяють використовувати коня і в особистих цілях. Грошей же на нього ніхто не виділяє.
От і виходить, що Каштан заробляє сам на себе.
Каштанчика люблять діти. Він їх на екскурсію до лісу возить та й просто так покатати на возику може, як попросять.

* * *
Каштан — не єдиний кінь на службі у діток.
— Коні є і в інших дитсадках та школах області, — говорить заступник начальника управління освіти та науки облдержадміністрації Марія КАЛЬПЕТА. — Скільки їх, точної цифри я назвати не можу.
— Зараз у школах Чернігівського району залишився один кінь. У смолинській школі, — сказав начальник відділу освіти районної державної адміністрації Олександр МІСЮРА. —У тому році ми здали коня із мньовської школи. Раніше вони були і в киїнській, і в олишівській школах.

В айболитів

43 возять ветеринарів
Коні є і на службі у ветеринарів. Таких в області зараз 43. Найбільше їх, семеро, у Ріпкинському районі, п\'ятеро — у Семенівському, четверо — у Носівському, Чернігівському. По двоє — у Новгород-Сіверському та Менському. У Городянському, Ічнянському, Корейському, Ніжинському, Срібнянському районах по одному коню.

— Усі ці коні знаходяться при державних установах ветеринарної медицини. Таких як: дільничні лікарні, дільниці і пункти ветеринарної медицини, — говорить начальник відділу державної інспекції та ветсанекспертизи управління протиепізоотичної роботи держветінспекціїта ветсанекспертизи головного управління ветсанекспертизи в області Микола МОЗИГУЛА. — На сьогодні в області 185 держветустанов. Раніше кожна така установа мала по коню. Зараз, як бачите, залишилось у чотири рази менше. Та без коней обійтися важко. Бо є села, куди конем для надання ветдопомоги тваринам дістатися легше і швидше, ніж машиною. Наприклад, потрібно зробити щеплення чи захворіла тварина, — пояснює Микола Михайлович.
— То ветлікар бере коня і їде в інше село. І по своєму селу може їздити. Конем зручно.

— А хто доглядає за кіньми? Є спеціальна посада?
— Спеціальної посади нема. Доглядають санітари, самі ветлікарі чи ветфельдшери. Вони самі і за «водія».
— Скільки коштує утримання коня?
— Кошти виділяє головне управління ветеринарної медицини згідно з кошторисом на утримання всіх держустанов району. А там вже на місці вирішують, скільки виділити, — відповідає Микола Михайлович. — При цих ветустановах у селах є земля. її обробляють конем. Те, що вирощують, іде на корм тварині.
Збруя для коня, сани, вози — все це купують за ті ж кошти.

У війську
Аж генерал Литвин розгубився
На прикордонній заставі «Гірськ» у Шорському районі з 2003 по 2007 роки служили троє коней. А ще було мале лоша і нестройова кобила Берізка. Двоє коней стали ковбасою, як у пісні співається (див. пісню). Троє і зараз працюють у підсобному господарстві прикордонників у місті Семенівка. Але вже не в штаті.

— Завести коней, щоб наряд верхи виїздив на кордон, запропонував тодішній начальник Чернігівського прикордонного загону полковник Володимир Рудницький,— розповідає прес-секретар Чернігівського прикордонного загону підполковник Олександр ДУДКО. — У травні 2003 року на заставу «Гірськ» приїздив голова Державного комітету у справах охорони державного кордону генерал-полковник Микола Литвин (середній брат політика Володимира Литвина, нині генерал армії. — Ред.). Йому показали коней. Генерал аж розгубився: «Я не очікував їх побачити». Коні зацікавили і журналістів. Акули пера питали генерала, навіщо вони, чи справді працюватимуть на кордоні.

Зухра, Любимець і Буян до того служили в чернігівській міліції. Планувалося, що хлопці з міськвідділу патрулюватимуть на конях міський парк. Але ця справа не пішла. Отож коней і кобилу міліція безплатно передала прикордонникам. А Берізка — білоруска, контрабандистка. Прикордонники застави «Добрянка» знайшли у лісі підводу, що прямувала з Білорусі. Дядько втік. Кинув воза, коня і вантаж. Так Берізка у нас і залишилась. На заставі у Гірську у Зухри і Любимця народився синок Зураб. Він зараз у Семенівці. А батьків довелося списати і здати через вік і серйозну травму.

Тоді, у 2003 році, коней ввели у склад застави. Запровадили посаду: стрілець-кавалерист. Це були солдати строкової служби. У 2007 році, коли в прикордонники почали брати лише контрактників, котрі, на відміну від солдатів строкової служби, вночі повертаються до сімей, довелося коням піти зі служби у підсобне господарство. Там три городи, свинарник, копанка з рибою. Коні орють землю, возять вантажі. Корми для них заготовляють прикордонники.

У лісі
136 - службові і робочі
Років 20 назад у лісівників Чернігівщини було близько 400 службових коней. Тепер задіяно всього 136: 68 з них службові, 68 робочі. На Чернігівщині 78 лісництв. Коні є не всюди.
Службовий кінь належить лісникові. Він його і годує, і виїжджає на ньому оглядали лісництво. Службові коні розвозять сіно, сіль, підкормку диким тваринам.
Лісник отримує коня у користування на весь період роботи.

Рядовий строкової служби Бенедик з городні і кінь любимець

Для робочих коней корм береться з присадибної ділянки. Там спеціально для них саджають буряки, картоплю, овес. Якщо єгерський, службовий, кінь належить лісникові, як пес прикордоннику, то робочі коні належать лісництву. Годують їх з лісничого господарства і використовують у господарських цілях.

Робочих коней часто здають в оренду для працівників лісового господарства, а також і для інших людей в господарських цілях (зорати город, щось підвезти).

Олена Гобанова, Ольга Макуха, Марина Забіяк, щотижневик „Вісник Ч” №41

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.