У Березанці сусіди ведуть боротьбу за земельну ділянку

Справжня боротьба за занедбану ділянку землі розгорнулася в селі Березанка Киселівської ТГ Чернігівського району. Взяти її в оренду вирішило подружжя Володимира і Любові Соболів, проте, як виявилося, саме в цей момент ділянка знадобилася і їхньому сусіду — Вікторові Барбашу. Рішенням сільради від 4 червня землю віддали останньому. Володимир Якович і Лю­бов Володимирівна підозрюють, що сільрада ухвалила рішен­ня не на їхню користь тому, що дочка Віктора Барбаша Тетяна працює в Киселівській сільраді, а отже легко намовила своїх колег віддати перевагу її батькові.

— Город біля будинку в нас невеликий — усього чотири со­тки. Овочі, зелень садимо, а ось для картоплі місця вже немає, — показує свої володіння Любов Володимирівна. — Маємо при­ватизовану ділянку площею 15 соток на полі за кладовищем, але добиратися туди нам важко, осо­бливо Володі. П'ять років тому він переніс інсульт. Тоді ми ще жили в Прилуках. У розпал пан­демії Володя захворів на коронавірус і потрапив до інфекційного відділення. Провів там 45 діб, та лікування не допомагало, на­впаки — з’явилися ускладнення у вигляді інших хвороб. Коли стало зрозуміло, що життя Володі ви­сить на волосині, я вирішила за­брати його додому.

Кілька місяців Любов Володи­мирівна боролася за життя свого чоловіка:

— У Володі стався інсульт, який не зразу помітили. Звісно, це дуже вплинуло і на його рухові функції, і на мовлення. Чоловікові фактично довелося заново вчи­тися ходити і говорити. Я мала регулярно підіймати його з ліжка і допомагати робити бодай кілька кроків. Іще одним ускладненням після коронавірусу стало суттєве підвищення рівня глюкози в його крові, тож у мене з’явилося, мож­на сказати, особисте випробу­вання — уколи інсуліну. Набрати необхідну кількість препарату і правильно його вколоти виявило­ся не так уже й просто. Син при­їжджав до нас так часто, як міг, але він живе і працює в Чернігові, тому врешті-решт ми вирішили перебратися ближче до нього. Продали свою квартиру в Прилу­ках і купили будиночок у Березанці. Заїхали у нього в листопаді 2020-го. Тоді Володя ще був ле­жачим. Зараз він хоч і не дуже до­бре, але ходить, доволі непогано розмовляє. У порівнянні з тим, що було, — це просто нереальний прогрес. Єдине — хвилюватися йому не можна, але в нашій ситу­ації без цього, на жаль, не обходиться.

Кілька років тому подружжя Соболів припинило обробляти свою ділянку біля кладовища.

— Коли ми тільки її взяли, там були суцільні зарослі. Ми виора­ли землю, вибрали траву і сади­ли всіляку городину. Поряд об­роблялося ще дві ділянки. Зараз уже ніхто нічого в тому місці не са­дить, тож земля все більше й біль­ше заростає. Ось і ми покинули свою, — пояснює Любов Володи­мирівна. — А біля нашого городу є така ж сама занедбана ділянка, яка всі ці роки, поки ми живемо в селі, не оброблялася. Тож я і по­просила сина, щоб він подивився на кадастровій карті, чи належить вона комусь. Виявилося, що ді­лянка вільна, тож її можна взяти в оренду (під час воєнного стану безоплатна передача земельних ділянок у приватну власність в Україні заборонена. — Авт.). Ми запросили фахівця, який вико­нав роботи з розроблення схеми розташування земельної ділянки площею 12 соток, і написали заяву до Киселівської сільради з проханням надати дозвіл на роз­роблення проекту землеустрою щодо її відведення. Взагалі віль­на ділянка набагато більша, ніж 12 соток, та ми вирішили, що нам цієї землі буде достатньо, зате з усіх боків буде доступ до інших ділянок, які поряд (усього їх три).

— Усі необхідні документи я відніс до сільради 5 травня, — долучається до розмови Володи­мир Якович. — Чекав на рішення, але офіційно нам його й досі не повідомили — не подзвонили, не надіслали листа. Про те, що нам відмовлено, ми дізналися від землевпорядника, до якого зверталися з проханням підготу­вати документи для відведення земельної ділянки в оренду. Саме він подзвонив нашому сину і ска­зав про рішення сільради від 4 червня.

Цікаві в цьому рішенні од­разу два пункти. Пунктом 1.3. передбачено надання дозволу на розроблення проекту зем­леустрою щодо відведення зе­мельної ділянки для городництва орієнтовною площею 0.05 га з метою передачі в оренду стро­ком на десять років Вікторові Барбашу. Пунктом 2 відмовлено в наданні дозволу на розроблен­ня проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва орієнтовною пло­щею 0,12 га з метою передачі в оренду строком на десять років Володимирові Соболю. Мабуть, не треба пояснювати, що мова йде про одну й ту ж саму ділянку. Відмова Володимирові Соболю аргументується так: «На сусідні земельні ділянки не буде доступу транспорту для обробітку». Хоча в документах, наданих Володи­миром Яковичем до сільради (зокрема на схемі розташування земельної ділянки)-,: землевпо­рядник врахував відступи до су­сідніх ділянок — з усіх боків вони становлять не менш ніж чотири метри.

— Це рішення стало для нас повною несподіванкою і розча­руванням, — каже Володимир Якович. — До нас ніхто цю землю брати в оренду не збирався, та й навряд чи хтось її реально обро­блятиме в подальшому, бо сил і коштів тут треба вкласти чимало. Усе . це лише для того, щоб вона не дісталася нам.

А ось Віктор Барбаш своє рі­шення подати заяву на оформ­лення землі пояснює зовсім по-іншому:

- Ні для кого не секрет, що земельні ділянки в селах, які давно обробляються, не завжди офіційно оформлені і внесені до кадастрової карти. Просто всі односельці знають, де чия, та й по всьому. Отак сталося і в нас. Частину тієї земельної ділянки, на яку зараз претендує Володимир Соболь, ми давно обробляємо. Поряд, дійсно, є ще й шматок не- розробленої землі — такий собі лужок, але він набагато менший за площею, ніж та земля, яку хо­чуть взяти в оренду наші сусіди. Якщо чесно, чітко меж цієї землі ніхто не заміряв, ми й не думали, що комусь вона може знадоби­
тися. Коли ж стало ясно, що сусіди пре­тендують фактично на частину нашого обробленого городу, я теж подав заяву до сільради, проте лише на свій шмато­чок - 5 соток. Город мені також потрібен поряд із будинком, адже обробляю його сам - минулого року у дружини Валенти­ни стався інсульт, відібрало правий бік. І досі Валя майже не розмовляє, ходить із паличкою лише двором і, зрозуміло, жод­ної важкої роботи виконувати не може, тож уся вона — і хатня, і городня — зараз на мені.

***

— Подружжя Соболів переїхало в нашу громаду перед повномасштабним вторгненням. Тоді на полі їм була виді­лена ділянка для ведення особистого селянського господарства. Цього ж року вони звернулися до нас для виділення ділянки для городництва. їхню заяву ми прийняли, однак разом із цим до сіль­ради надійшло три заяви від людей, які мають городи поряд із цією ділянкою, із Е проханням не надавати її Соболям, адже тоді в них не буде під’їзду до власних го­родів. Один із цих людей також написав заяву на виділення землі для городни­цтва. Земельна комісія розглянула обидві зет ви, а також заяви мешканців сусідніх доМогосподарств і, враховуючи останні, прийняла рішення відмовити Володи­мирові Соболю у виділенні цієї ділянки, але виділити ділянку Вікторові Барбашу, оскільки вона менша, прилягатиме лише до його городу і тому не перешкоджатиме іншим. Потім цей проект рішення ми до­датково винесли ще й на сесію. Депутати рішення земельної комісії підтримали, — пояснює начальник відділу земельних відносин, архітектури та послуг Кисе­лівської сільської ради Олена Баглай.

— Я знаю, що люди закидають, буцімто рішення є таким тому, що дочка Віктора Барбаша працює в нашій сільраді, але це не так. Рішення щодо виділення землі не приймається одноосібно. Навряд чи ко­жен депутат знає родичів усіх працівників сільради, а під час голосування такі дані точно не озвучуються. Крім того, ведеть­ся відеозапис і засідання земельної комі­сії, і тим більше сесії сільради. Усе цеє в загальному доступі — на нашому офіцій­ному сайті. Там же є і саме рішення сесії. Мабуть, єдина наша помилка в тому, що ми не зателефонували Володимирові Со­болю, щоб повідомити про це рішення.

Та це тільки тому, що в сільраду прихо­див онук Володимира Яковича і сказав, що вони його вже бачили. Якщо ж люди вважають, що нами щось зроблено неза­конно, мають право на скарги у відповідні інстанції.

Чим закінчиться ця справа, поки що незрозуміло. Та ми обіцяємо обов’язково написати продовження, тим більше що останнім часом спірних земельних питань на території Чернігівського району (осо­бливо в громадах, наближених до Черні­гова) стає дедалі більше.

Джерело: газета "Гарт", Катерина ДРОЗДОВА, с. Березанка с. Киселівка Чернігівського району

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)