48-річна Віра Ковальова померла у лікарні, через те що її збив односелець, а винуватець досі не покараний

22 квітня 2022 року у го­мельській лікарні померла 48-річна Віра Ковальова — староста Малого Листвена, що на Ріпкінщині . У довідці про причи­ну смерті сказано: “Септикотоксемія (тяжка токсикоінфекційна патоло­гія, що виникає при роз­витку гноєтворних і гни­лісних процесів уранах. —Авт.), неуточнена трав­ма лівої нижньої кінців­ки”. Передувала ж цьо­му страшна ДТП за участю попередника Віри Анато­ліївни Миколи Булаха. Про цю трагедію на Ріпкинщині вже встигли підзабути, але рідні покійної вірять: час, коли винні в її смерті будуть покарані, настане.



***

— Коли в лютому 2022-го по­чалося вторгнення росіян, Малий Листвен швидко опинився в оку­пації. Правда, росіяни тут не ст­ояли — пройшли селом колоною і все, — говорить чоловік Віри Ко­вальової, Володимир Віталійо­вич. — Та хоч під нашими дворами і не було ворожих солдатів з авто­матами, життя місцевих мешканців все одно дуже змінилося. Найпер­ше — бракувало продуктів. У ма­газинах люди розгребли все ще в перший день, нових же завозів то­вару не було.

Віра домовилась із районною пекарнею, щоб нам на село виділяли хліб. Сама роздава­ла його в приміщенні старостату. Якщо ж хліб залишався, розвозила його селом. Так було й того горез­вісного дня — 17 березня. Із хлі­бом Віра поїхала велосипедом до будинку Кононенків, у яких четве­ро дітей. Було близько 15-ї. Від­дала Наташі Кононенко хлібину і стояла з нею біля двору. У цей час повз них машиною проїхав колиш­ній староста села Микола Булах, їхав він у бік сусідньої Суличівки.

А коли Віра від’їхала від двору Ко­ноненків, ця ж сама машина з ша­леною швидкістю вже поверталася назад. Пізніше дружина розказала, що, побачивши машину, спробува­ла притиснутись до паркана, проте вже за лічені секунди автівка збила її і знесла той паркан. Коли я приї­хав на місце ДТП, то побачив лише Вірин зім’ятий велосипед, поніве­чений паркан і БМВ Миколи Була­ха в городі. Очевидно, він навіть не пригальмував, бо гальмівного слі­ду на дорозі не було...



А ось дружини Володимир Ві­талійович там уже не застав — Ві­ктор і Наталія Кононенки термі­ново повезли її в лікарню. Саме На­талія стала одним із головних свід­ків у справі, хоч самого моменту ДТП й не бачила.

— Коли ми стояли з Вірою біля хвіртки, повз нас промчав Булах. Потім Віра сіла на велосипед і по­їхала, а я пішла до сусідів навпроти, бо там був Вітя. Але не встигла туди дійти, як почула страшний гул ма­шини, що заходить у поворот, а за мить — звук удару. Самого моменту зіткнення я не бачила — це було за деревами. Побачила вже маши­ну, яка протаранила паркан, а потім іще метрів 150 пролетіла городом, із машини вискочив Микола Булах і побіг до Віри. Ми з чоловіком ки­нулись туди ж. Віра була при свідо­мості, хоч травми мала страшні — її ліву ногу так роздробило, що вона трималася лише на шкірі. Я взяла в сина ремінь (діти підбігли до нас разом з іншими людьми) і затужи­ла ту ногу. Вітя ж за цей час підігнав машину. Нею ми й повезли Віру до лікарні, — ще тоді розповіла Ната­лія Кононенко журналістам.

Володимир Віталійович теж по­їхав до лікарні. Там у коридорі він зіткнувся з Миколою Булахом. Той попросив пробачення і сказав, що сталася випадковість — його ма­шину просто занесло на розбитій дорозі.

***

Вірі Анатоліївні майже до колі­на ампутували ліву ногу (шансів врятувати її не було), права також сильно постраждала — були пере­ломи в трьох місцях. А наприкін­ці березня з'явилася можливість переправити її в Гомель.

— Я вірив, що там їй допомо­жуть більше. Але із собою, звіс­но ж, потрібні були гроші. Дола­ри. І чимало. Я збирав їх де тільки міг — допомагали рідні, друзі, од­носельці. Микола Булах також пе­редав тисячу. І ось 26 березня «швидкою» Віру перевезли в Біло­русь. Хто ж тоді знав, що назад во­на вже не повернеться...

— Воло­димир Віталійович скрушно зітхає. — Я провідував її там лише один раз — 30 березня разрм із Віриним братом Юрою ми поїхали в Гомель. Виглядала Віра непогано, казала, що в неї все добре: мед­персонал ставився приязно і всі­ляко їй допомагав. До того часу лікарі вже провели кілька опера­цій. Рана на лівій нозі гоїлася, пе­ріодично її «підчищали» — готува­ли для подальшого протезування. Ми з Юрою побули там лише день і повернулися додому, та я постій­но був із дружиною на зв’язку — спілкувалися по вайберу. Про якісь ускладнення чи погіршення само­почуття дружина жодного разу не говорила, тож, коли 22 квітня ме­ні повідомили, що Віри не стало, я не міг у це повірити. Що могло пі­ти не так? У чому реальна причи­на її смерті? Чи то лікарі десь недо­гледіли, чи то у Віри із самого по­чатку не було шансів вижити? Цьо­го я не можу зрозуміти й досі, не можу змиритися з цією втратою, а ще... дуже мучить відчуття неспра­ведливості — Віри немає, а винува­тець ДТП спокійнісінько живе по­ряд, займається своїми справами і вже думати забув про загублене ним життя...

***

За фактом ДТП, у якій постраж­дала Віра Ковальова, було пору­шено кримінальне провадження за ч. 2 ст. 286 Кримінального ко­дексу України (порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої). Однак з тих пір
минуло вже понад три роки, а ви­нуватцю ДТП навіть не повідомили про підозру.

— «Тривають слідчі дії» — оце єдине, що я постійно чую, ко­ли ставлю запитання щодо Віриної справи, — каже Володимир Ві­талійович. — Воно то зрозуміло, що розслідувати її непросто — аварія сталася в період окупації, коли на місці не було фахівців, які б офор­мили все належним чином, але ж...

І досі правоохоронці навіть речових доказів не вилучили. Свою машину Микола Булах уже відремонтував, а понівечений Вірин велосипед так і лежить у нашому сараї. Вліт­ку 2022-го до нас приїжджав слід­чий. Пофотографував у дворі ма­шину Булаха (тоді вона була ще без ремонту) і Вірин велосипед попро­сив принести туди ж, до Булахового двору. Син поніс, а потім забрав назад. Допитував слідчий і свідків. Дивина, але Миколу Булаха залучи­ли до справи також як свідка.

За клопотаннями рідних Віри Ковальової на початку січня 2024 року справу передали до Слідчо­го управління ГУНП в Чернігів­ській області. І вона тоді букваль­но ожила.

— Будь-яке розслідування до­рожньо-транспортної пригоди в основному ґрунтується на слідчих експериментах та експертизах, — говорить адвокат Володими­ра Ковальова Сергій Кутуков. — Після передачі кримінального про­вадження до Слідчого управління всіх свідків передопитали. У тому числі й Володимира Віталійовича, який повідомив слідчим інформа­цію, отриману від дружини в лікар­ні (з об’єктивних причин у 2022 ро­ці задокументована фахівцями во­на не була). Після цього на тери­торії села провели комплексний слідчий експеримент. Наприкін­ці серпня 2024-го ми подали кло­потання про проведення комплек­сної судової інженерно-транспорт­ної експертизи — експертне дослі­дження обставин ДТП, технічного стану транспортних засобів, трасологічне дослідження. Провадження поїхало до Інституту судових екс­пертиз імені заслуженого про­фесора М. Бокаріуса. Результати цієї експертизи дуже важливі, але поки що ми їх не отримали.

Що­до медичних висновків, то запро­сити документи з гомельської лі­карні зараз неможливо, проте на­ша судово-медична експертиза частково відповіла на запитання, що спричинило смерть Віри Кова­льової. Імовірно, в її рані залиши­лись уламки кістки, що призвело до імунної реакції і подальшого сепси­су, однак це виявили, коли наслід­ки були вже незворотними. Зараз справа, дійсно, знову затихла. Але ми чекаємо на результати експер­тизи, яка має багато чого сказати, і продовжуватимемо роботу.

— Я дуже сподівався, що спра­ва рухатиметься швидше, коли її передали до Слідчого управління, але пройшло вже півтора року, а результатів немає, — жаліється Володимир Віталійович. — Знаєте, як це боляче — щоразу йти на ро­боту і знати, що вдома на тебе вже не чекають, ставити на стіл одну тарілку, дивитися одинаком нови­ни і при цьому постійно зустрічати­ся з тим, хто винен у смерті рідної тобі людини? Дуже сподіваюся, що доживу до того часу, коли винува­тець аварії буде покараний.

Джерело: газета "Гарт", Катерина ДРОЗДОВА, с. Малий Листвен на Ріпкинщині.
Фото Олексія Прищепи

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)