Жителька Чернігівщини завдяки гранту вирощує на полі лаванду, а гроші з врожаю конвертувала в турнікети для захисників

У Количівці на Чернігівщині на полі, де у 2022 році були розкидані осколки від російських снарядів, нині квітує лаванда. Свою 10-річну мрію місцева жителька Ольга Вовченко здійснила рік тому завдяки гранту від міжнародної гуманітарної організації ZOA.

"У 2022 році, в березні, село Количівка було під щільними обстрілами, тут були бої. Тоді якось не думалось… Жодних мрій, в принципі, не було. А потім згодом, коли прибирали уламки, коли прибирали рештки тих снарядів, якими пробували нас, цивільних мешканців вбити, позбавити життя, я подумала, а чого ж у нас є такий синдром відкладеного життя?", — говорить жінка.

Перших 100 кущів лаванди вона висадила навесні 2024 року, придбавши їх та техніку для обробітку завдяки 4 000 тисячі доларів, які виділили в рамках гранту.

"Коли писала я цей грант, я по суті вписала туди свою мрію. Бо у мене мрія була про власне лавандове поле. І найперший кущик у мене – його на цьому полі немає, але він у мене є на території – йому вже більш ніж 13 років. Він привезений з Криму, з нашого Криму. І за грантові кошти ми придбали 100 кущів. Потім власними силами докуповувались кущі".
Зараз Ольга доглядає на своєму полі 300 кущів лаванди. Розквітлі кущі, висаджені восени торік, обрізає.

Торік вона зробила букети лаванди, які передала волонтерам, а ті своєю чергою "конвертували" квіти у турнікети для військових.

"Я побачила на сторінці в однієї волонтерки міста Чернігова заклик до допомоги для підтримки наших захисників і захисниць у придбанні турнікетів. Всі молоденькі кущики були підстрижені, долучалися мої подружки, щоби підстригати їх. Бо це дуже велика кількість. Пофасувала букетики й привезла в Чернігів".
Ольга Вовченко каже, за умовами гранту, це мав бути бізнес-проєкт. Тому поле слугує ще й фотозоною. Коли ж сезон цвітіння буде завершуватись, усі квіти планує зрізати, аби потім зробити з них лавандову воду та олію, ароматичні мішечки та чай.

"Через те, що відбувалося в нашому селі, взагалі могло не бути нічого, що ми зараз бачимо. Тому це жага до життя, це маленька, але перемога, це досягнення мрії, досягнення мети. Це проміжна мета. Я думаю, що ці проєкти, які я продовжую писати далі й плани, і мрії, які далі прописую, вони будуть реалізовані на цій локації".



Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)