Микола Вареник бачив, як летіли шахеди на ТЕЦ. І як їх збивала наша авіація

Микола Вареник

26 вересня близько 14.00 над Черніговом піднявся дим. Шахеди бомбили чернігівську ТЕЦ. У місті зникли вода та електроенергія. Зупинилися тролейбуси. Увечері і світло, і воду, і рух тролейбусів відновили. За чотири дні до цього, 22 вересня вночі, чернігівці теж чули два вибухи.

— Слава Богу, що уламки не посередині даху падали, — каже Микола Вареник, живе з дружиною поблизу ТЕЦ. — Пробили скраю. Але шкода, дах новий. Накритий металопрофілем. По сусідському паркану летіло. Дрібні уламки у дворі валяються.

Там, де живе родина Вареник, приватні будинки. Місцеві називають свій куток «посьолок Енергетик».

— Шахеди летіли низько, — продовжує Микола Іванович. — Може, трохи вище тополь. А за ним наш літак летів, збивав. Це коли летіли вдруге.

— Перелякались добре?

— Ні, — як відрізав Микола Вареник. — Відстрілювалися огірками, помідорами, — жартує.

— Та де там, — махає рукою на чоловіка Надія Вареник. — За себе — і швиденько в хату. Як тільки гул шахедів чуємо, як наближаються, усі тікаємо. На вулиці нема нікого. А тоді вибігають, як мурахи, дивитися.

Коли були перші вибухи в цьому районі, усе сталося моментом. Бух… Бах… І все. Не встигли й злякатися.

— Головне, щоб котли не пошкодили. Якщо туди не влучили, тепло в місті буде, — розмірковує Микола Вареник. — Один упав між бочками, другий попав у бочку. Нічого там не зберігали з часів Януковича. До цього там мазут був. Якби ті баки повні були, тут горіло б ого-о-о-о. До пів мільйона тонн вміщається. Від нас би нічого не лишилося. 12 хат на вулиці. Далі Придеснянська, Загородна. Раніше ці вулиці Жавинкою були. Тепер теж до міста відійшли. Нахаловка далі, за залізничною дорогою.

Будинки наші раніше давали від ТЕЦ. А потім передали на обслуговування місту. З часом і ЖЕК від нас відмовився. Сказали: «Створюйте щось своє».

Кинули нас тут. Під час повномасштабного вторгнення самі сиділи, ніхто не доїжджав: ні начальство, ні волонтери. Тільки приватники хліб привозили.

Над головами ракети літали. Дім наш знесло повністю. У сусідів під нуль згорів. Болванки з-під ракет під двором стирчали. Триметрові. З шахти тракторами витягали. Міна в хату влетіла.

— Тоді, у 2022, теж ТЕЦ бомбили.

— Так. Дроти нас рятували від уламків. Уже і не згадаю, чи 26, чи 36 прильотів тоді нарахував. Як увалило, — згадує один з днів бомбардування Чернігова.

— Я саме вулицею йшов. Встиг під гараж упасти. А наді мною снаряди пролітають.

З одного боку наші танки шурують, з іншого росіяни стріляють. Наші хлопці біля магазинчика проїжджали. Тільки з ним зрівнялися, росіяни по них мінами почали кидати. Дивлюсь: стовп диму. Думаю: ні магазина, ні танка нема. Пилюка розвіялася… Магазин стоїть і танк поїхав. І міна в нашу хату летить. Точніше, це дім дружини. Отримала в спадок. Діти там жили. Три роки, як на орендованій квартирі. Ремонтуємо за свої. «єВідновлення» відмовило. Хоча дім був зруйнований на 75 відсотків. Комісія оглянула, усе зафіксували. Дівчата в ЦНАПі крутили-вертіли. День розбирались. Будинки були жеківські. Вони перестали нас обслуговувати. Дім на два входи. Потрібна згода співвласника. А в сусіда документи не в порядку. Залишилися ми при своїх інтересах. Допомогли «Рокада» і канадсько-християнські благодійники. Відбудували.

— У нас побило дах. Уламки шахеда до нас долетіли, коли впав на бочки, — згадує ніч 22 вересня Крістіна Сілка, сусідка Вареників. — Вони не на території ТЕЦ. А вже 26 вересня вдень чотири шахеди впали на територію. Повалив чорний дим. У сусіда тріснуло лобове скло в машині.

Ми якраз удома були, коли шмаргонуло. Розбігалися, хто куди міг. Ми в хату тікали. Погріб є. Старих часів. Страшно туди спускатися. Не знаєш, де краще. У погребі як привалить… І не відкопають. Удома хоч сусіди знайдуть, — переходить на чорний гумор. — Руки не підіймаються щось робити.

Джерело: газета "Вість", Юлія Семенець

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)