На Чернігівщині попрощалися з п'ятьма захисниками

На Чернігівщині 9 та 10 жовтня в останню путь провели п'ятьох захисників: Володимира Муравка, Артема Стовп'яцького, Олександра Горового, Олександра Сербіна та Олександра Неживця. Про це повідомили в Сновській, Ічнянській, Остерській, Новгород-Сіверській громадах та рідні одного із загиблих.



Володимир Муравко народився 29 червня 1972 році в селі Петрівка, проживав у Хотуничах. 34 роки пропрацював у ПСП "Прогрес" підсобним працівником.

16 липня 2024 року чоловіка мобілізували до війська.

Загинув Володимир Муравко 30 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання.

Весь цей час його вважали зниклим безвісти й лише днями підтвердився факт його загибелі.

Поховали воїна у Сновську на Алеї Героїв.



Артем Стовп'яцький народився 3 вересня 1987 року у Чернігові. Закінчив місцеву школу №29. Потім навчався в Чернігівському державному інституті економіки та управління.

Працював у різних сферах.

Також був актором місцевої команди КВК "Зі стелі".

Мобілізували Артема Стовп'яцького у березні 2025 року.

Загинув воїн 26 вересня 2025 року на Донеччині під час мінометного обстрілу позицій російськими військами.

Поховали захисника на кладовищі в Ялівщині.



Олександр Горовий народився 25 листопада 1992 року в місті Ічня Чернігівської області. Навчався в Ічнянській загальноосвітній школі №3, після закінчення дев'яти класів вступив до Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту, де здобув фах помічника машиніста.

Розпочав свій трудовий шлях за спеціальністю на станції "Дарниця" у Києві, паралельно проходячи навчання. Після отримання кваліфікації певний час ще набирався досвіду машиністом, а згодом повернувся до рідної Ічні.

Деякий час працював у Польщі, після чого знову повернувся в Україну та продовжив трудову діяльність машиністом теплотяга в компанії "Інтер" у місті Ічня, пропрацювавши там близько двох років.
У лютому 2022 року звільнився з роботи та планував виїхати за кордон, однак початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну змінив усі життєві плани.

У 2022 році отримав повістку, але через стан здоров’я — аритмію — був тимчасово визнаний непридатним до військової служби. Під час повторного медогляду через пів року лікарі встановили початкову стадію захворювання. Після цього Олександр вирішив долучитися до лав Збройних Сил України.

30 травня 2023 року його мобілізували на військову службу. Спочатку протягом декількох місяців проходив підготовку в навчальному центрі "Десна", згодом служив у підрозділі протиповітряної оборони в місті Київ близько десяти місяців.

Після ротації підрозділ перевели на Харківський напрямок, де Олександр провів три місяці, а згодом — на Покровський напрямок, де пробув близько двох місяців.

Останній раз виходив на зв’язок 19 вересня 2024 року.

1 жовтня 2024 року рідним повідомили, що солдат Горовий Олександр Сергійович зник безвісти під час бойових дій на Донеччині. Згодом, після обміну тіл і проведення ДНК-експертизи, його загибель підтвердилася.

Попрощалися та поховали Олександра Горового в Ічні.



Олександр Сербін народився 23 жовтня 1988 року в селі Булахів Козелецького району. Там же і навчався, після школи закінчив професійне училище, де здобув фах електрозварювальника.

Проходив строкову службу в селі Бобрик Київської області. Далі працював за спеціальністю. Брав участь в АТО. Після АТО працював в охороні у Чернігові, там же проживав разом із цивільною дружиною.

На початку повномасштабного вторгнення пішов добровольцем. Був у складі бригади з оборони Чернігова. Ніс службу на найгарячіших точках фронту.

Загинув Олександр Сербін 5 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання.

Поховали воїна в селі Кошани, де він проживав останнім часом.



Олександр Неживець народився у 1979 році. Проживав у селі Орлівка Новгород-Сіверської громади.

Загинув 20 травня 2024 року. Поховали воїна у рідному селі.

Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)