Крематорій працює без вихідних

14 березня урну з прахом 21-річного чернігівця Антона Поцюса поховали поруч з могилою батька на кладовищі Яцеве. Перед цим тіло покійного доправили до крематорію в Київ і спалили. Виявляється, чотири-п'ять кремацій на місяць проводять для чернігівців.

Космічні брами

Спеціалізоване комунальне підприємство «Київський крематорій» розташоване в центрі столиці, на Байковому кладовищі. Від метро «Палац «Україна» туди дійшов пішки хвилин за 15. Крематорій розташований на горі, звідти відкривається красивий краєвид.
Цей комплекс будували в 1976 році, його автором був знаменитий архітектор Авраам Мілецький. До складу комплексу повинен був входити парк пам'яті, крематорій із залами для прощання, земляні тераси колумбарію. Будівель тут дві — основний корпус із кімнатами адміністрації, віп-залою для прощання, холодильниками, іншими приміщеннями та дві окремі зали для прощання. В основному корпусі майже немає прямих кутів, а зали для прощання нагадують неземні споруди з космічними брамами. На шляху до крематорію архітектори зробили і «Стіну пам'яті», де бетонні барельєфи повинні були зображувати життя людини від народження до смерті. Скульптурні композиції Весна, Веселка, Квітучий сад, Дощ, Любов, Творчість, Материнство та інші мали зайняти площу понад дві тисячі квадратних метрів. Та архітектор на десятки років випередив свій час. Монументально-декоративне панно не сподобалося тодішньому керівнику компартії УРСР Володимиру Щербицькому. Художньо-експертна комісія визнала його не відповідним принципам соціалістичного реалізму. Зварений металевий каркас зображення залили 300 самоскидами бетону.

Труна опускається у підземелля

О десятій ранку автобуси та машини похоронних процесій починають зупинятися біля адмінбудівлі, оформляють документи. Близько одинадцятої перша похоронна процесія їде до зали для прощання. Труну з небіжчиком ставлять на постамент, представник похоронної служби говорить прощальне слово. Родичі востаннє цілують покійного. Кришку труни закривають, служитель натискає на кнопку, і вона опускається вниз, у підземелля. Що відбувається далі, родичі не бачать.
— Труну електрокарою підземним коридором везуть до печей, — розповідає адміністратор крематорію Лідія Могилевець. — Вони розташовані через дорогу в земляному пагорбі. Печей тут чотири, вони здвоєні, тобто в них спалюється одразу по два покійники. Померлого спалюють разом з труною. Печі працюють на газу, всередині температура тисячі градусів. Через кілька годин лишається близько трьох літрів попелу.
Труби в крематорії немає, ледь помітний дим іде просто з верхівки пагорба.
Траурні процесії змінюють одна одну цілий день.

Урни нагадують спортивні кубки

Крематорій працює без вихідних, окрім 1 та 7 січня, Пасхи та 9 Травня. Спалення відбувається з 8 ранку до 8 вечора.
Родичі померлого телефонують на номери 044-529-34-27 та 044-529-34-00 і зарані домовляються. Православна церква не забороняє спалювати покійних.
На території крематорію є невеликий православний храм. Але свого священика немає. Віруючі різних конфесій їдуть зі своїми батюшками.
На рік тут проводять близько 10 тисяч кремацій. Левова частка з них — для киян. 40-45 відсотків померлих жителів столиці кремують.
— Щомісяця на чотири-п'ять кремацій нам привозять померлих з Чернігівщини, — говорить адміністраторка. — Зазвичай приїжджі цю процедуру замовляють, якщо хочуть виїхати за кордон на постійне проживання. Адже урну з прахом перевезти через митницю набагато простіше, ніж труну з покійником.

Покійника в крематорій з-за меж столиці привозять транспортом, похоронних служб тих міст, звідки покійний.
— Ми співпрацюємо з похоронними службами інших міст, вони прекрасно знають і наші контакти, і куди їхати, — запевняє Лідія Федосіївна.
У призначений час родичам покійного видають урну з прахом. Більшість з них схожі на спортивні кубки. Коштують від 290 до 1200 гривень. Шість років стояли урни за 5600 гривень, лише недавно їх купили. Зі своїми урнами приходять украй рідко, це поодинокі випадки.

Кришечка 24x24 см замість могили 1x2 м

Дві третини замовників забирають попіл із собою, щоб поховати біля могил родичів, а решта замовляє місця в колумбарії при крематорії. Колумбарії також відкрили й на інших київських кладовищах.
Про те, щоб урна з прахом зберігалася вдома, працівники крематорію не чули. Їм також невідомі випадки, щоб попел покійних розвіювали за вітром.
Колумбарій на Байковому кладовищі — це земляні вали та поділені на тераси схили, в які вмонтовані бетонні ніші для урн. Зверху вони запечатуються гранітною кришкою розміром 24x24 сантиметри з позначенням прізвища, по батькові та імені похованого тут. Часто на камені також зображують портрет.
Бетонні ніші бувають одиночні, здвоєні, потрійні та на чотири поховання. Можна одразу замовити місце для родичів.

Найдешевше місце в колумбарії на Байковому кладовищі коштує півтори тисячі гривень — це одиночне поховання. Подвійна ніша обійдеться у дев'ять тисяч гривень. Найбільша ціна на сьогодні —15 тисяч — ніша на чотири поховання з красивими гранітними кришками.
За колумбарієм доглядають робітники, прибирають, косять траву. Щоб робили щось більше, доплачують неофіційно, 100 гривень на місяць.
Тут понад 60 тисяч поховань. Але знайти кожне з них можуть без проблем. Для цього ведеться архів, є електронна база даних.
Розмови про побудову крематорію в Чернігові ходили містом кілька років, коли міське управління житлово-комунального господарства очолював Вадим Антошин. А два роки тому припинилися — їх ініціатора звільнили з посади. Зараз він освоює туристичний бізнес. Відкрив агенцію «Гіперборея».


Зала прощання

Поруч — еліта

Іду до елітного кварталу колумбарію, який розташувався на бугрі. Місця для чотирьох-шести сімейних поховань тут зроблені з чорного граніту, зверху стоїть невеличкий пам'ятник. На початку рядів однакові чорні кам'яні лави. Посеред елітного-кварталу — бронзова скульптура жінки, що плаче.
Могилу Анатолія Чижа прибирає його вдова. Вона миє пам'ятник, змочуючи ганчірку водою з пляшки.
— Ми спалили хазяїна, бо в Києві поховати дуже важко, — розповідає жінка. — Кладовища усі закриті, окрім Північного, біля Броварів, їздити туди далеко. Вивезти й поховати десь у селі — теж далеко й дорого.
Якщо покійний не родом з того села, треба платити 700 гривень за місце. Везти на батьківщину — він у мене з Баришівського району, це за 100 кілометрів звідси, я — з Васильківського — за 40. Ніхто туди не поїде. А поховати тут на кладовищі — це тисячі доларів.

У 2009 році, як помер чоловік, ми заплатили 12 тисяч за місце на чотирьох в елітному кварталі колумбарію. Мені тут близько — через інститут інфекційних хвороб та через кладовище. Я часто приходжу, мию пам'ятник — птичка бува яка наробить. Місце хороше, елітне. Поруч — могила сина Ганни Герман, що розбився в аварії.
Колись іду, бурчу: «Бач, як Германша розстроїлась!». А тут вона піднімає голову. Я ж не бачу, що вона якраз могилу прибирає. Але нічого мені не сказала.
На могилі 16-річногр Романа Германа багато дорогих штучних квтітів, у березні вже є й живі, посаджені в малесенькі горщики.
Недалеко могила колишнього міністра МВС Юрія Кравченка. Вона теж пишно влаштована, і на ній завжди є живі квіти.

Документи

Для кремації потрібні документи:
1. Свідоцтво про смерть.
2. Довідка, де вказана причина смерті.
3. Якщо смерть насильницька —дозвіл слідчих органів на кремацію.
4. Паспорт оформлювана.

Оформлювач отримує
— другий екземпляр договору на кремацію;
— довідку для одержання праху;
— урну з попелом.

Скільки це коштує:

1. Процедура кремації — 445 гри.
2. Оренда зали для прощання (час не обмежують, але зазвичай це З0 хвилин)
— звичайна «космічна» зала — 80 грн.
— УІР-зала — 240 грн.
3. Прощальне слово — 140 грн.
4. Урна для праху — від 290 до 1200 грн.
5. Місце в колумбарії — від 1500 грн. за одиночну нішу для урни та просту гранітну кришечку з написом до 15 000 за місце для чотирьох поховань, оздоблене найкраще.

Довідка:

Крематорій — установа, де спалюють померлих.
Кремування — процедура спалення покійного.
Колумбарій — місце для поховання праху померлих та спалених у крематорії.

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №14 (1352)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (7)